Коли я опинилась у пологовому, то детально познайомилась із своїми двома сусідками по палаті. Ми всі були на одній хвилі. Напевно, всі вагітні трошки хворі на емоції, тому ми без упину сміялись на все відділення. Тільки після виписки я згадала, над чим ми сміялись, і зрозуміла, що це просто жах, а не сміх. Особливо веселою серед нас була Ангеліна. Коли вона починала сміятися, то ми просто заливались хохотом. Ну як у людини може бути такий талант розсмішити нічого не говорячи?

Між нас вона була наймолодшою. Коли завагітніла, то було 16, а от нещодавно виповнилося 17 років. Вона постійно говорила нам про свого коханого. Який він чуйний, добрий, як її кохає. Коли вона випишеться з пологового, то на руках він понесе її до РАГСу, де документально затвердять їхні стосунки.

Та минав день за днем, а провідувати Ангеліну приходили всі, крім Петра. Тут була і її матір з сестрою, і двоюрідна тітка з дітьми, навіть сусідка. А сам Петро, як виявилося забрав сім’ю і виїхав, куди очі бачили. Ось на цьому у нашій палаті і пропав гарний настрій. Ми з Іриною всіляко підтримували Ангеліну, ділилися чимось смачним, що нам рідні приносили. Також я подарувала трохи одягу для малюка, бо родичі вже стільки настягали, що не було, куди складати.

Та в той момент дівчину не могло розвеселити більше ніщо. Вона дивилась на свою донечку із сльозами на очах, мало спала, мало їла, просто лежала і витріщалася в стелю. Ми спочатку старались вивести її на розмову, а потім вирішили, що це все марно. Думки настільки глибокі, що наших слів вона, можливо й, не чує.

Нас всіх виписували в один день. По Ірину приїхали з самого ранечку. На порозі чекали двоє молодших діток, чоловік з букетом троянд, батьки з величезними кульками. Найбільше підстрибували від радості дітки, дівчата прямо не могли дочекатися, коли побачать молодшого братика.

Потім настав час виписуватися Ангеліні. Вона просто нашкребла грошей на таксі, на руки взяла свого малюка, сухо попрощалась зі мною і пішла до виходу. В той момент мені стало неймовірно боляче за неї і взагалі за всіх молодих матусь, які переживають самотність у такі важливі етапи життя. Вона ще така молода, точно знайде своє щастя. Та зараз потрібно поборотися з самою собою, налаштуватися на нове життя.

Не минуло і пів години моїх роздумів, як на подвір’ї лікарні з’явився мій чоловік зі своїми та моїми батьками. Я була дуже щаслива просто від того, що вони в мене є і сьогодні розділяють важливу подію зі мною.

КІНЕЦЬ.