Моя сестра сама по собі була хорошою, але характером дещо складною. Ніхто і ніколи не міг здогадатись, чого від неї можна очікувати.
Якщо бути відвертою, то можна сказати, що моя сестра доволі складна особистість. Ще з ранніх років вона, як вона кажуть, кидалась із крайнощів у крайнощі. Або вже вчиться найкраще у класі, сумлінно до всього готується, або починає гуляти з друзями і закидає навчання.
Не раз маму викликала до школи класна керівниця, яка скаржилась на погану поведінку та жахливі оцінки учениці.
От з віком у її характері та способі життя нічого не змінилося.
Коли Діана була підлітком, то стало ще складніше. Мама настільки переживала за все це, що одна за одною на голові з’являлись сиві волосинки. А сестра потрапила у погану компанію і взагалі тільки те й робила, що гуляла з ними ночами.
Я була старшою, але собі і п’ятої частини не дозволяла того, що дозволяла вона. Коли я сиділа за книжками, то Діна ходила на побачення із хлопцями. От від одного із своїх кавалерів вона і завагітніла.
Це стало переломним моментом, що кардинально змінив її життя і змусив переосмислити життя. Проте народити вона не змогла, стався викидень.
Коли Діана не знала, як справитись із своїм душевним болем, то пішла до церкви. Там вона знайшла підтримку і розраду. Так вона опинилась на одному із церковних гуртків, де було багато однолітків.
Наша мама тоді була неймовірно щасливою за дочку, що нарешті опам’яталась та стала на правильних шлях.
Та скоро Діна прийшла до нас із заявою про те, що хоче стати монахинею. Ми не могли зрозуміти, чи це жарт, чи вона дійсно надумала податися до монастиря. Тато взагалі звик, що вона чудить і від такої насмішки розсердився, пішов десь гуляти.
Але Діна дійсно дотримувалась всіх церковних правила, ходила на служби. Та до монастиря вона так і не потрапила. Тоді трапився їй чоловік, який був старшим на десять років.
І знову ж таки вона дізналась, що чекає малюка. Із кавалером вони одружились. А тоді почалось найцікавіше.
Кожного року сестра сповіщала нашу родину про свою вагітність. І от за 10 років уже вісім діток. Живуть вони не дуже заможно, а якщо говорити відверто, то й взагалі бідно, ледве кінці з кінцями зводять.
Я не знаю, про що вона думає і як планує годувати та ростити стільки діток. Коли ми намагаємось щось донести, то вона тільки сердиться та ображається.
КІНЕЦЬ.