Моя двоюрідна сестра Оксана вже 12 років в Нідерландах живе.

Вони з чоловіком жили раніше в столиці, в Києві орендували житло.

А потім Оксані з чоловіком дуже пощастило: Андрій на хорошу роботу влаштувався, став гарно заробляти. Він людина дуже старанна, тому кар’єра в нього швидко в гору злетіла.

Андрія на роботі дуже цінували, прислухалися до нього.

А якось сестра така щаслива до нас прийшла і стала розповідати, що її чоловіка переводять на фірмі працювати за кордон. Там йому обіцяють гарні умови, проживання і обіцяли забезпечити усім необхідним.

Загалом Оксана поїхала з чоловіком в Нідерланди. Вони там дуже добре влаштувалися.

За всі ці роки купили там будинок, є у них двоє дітей.

А коли на нашу державу насунулося лихо і мені з дитиною було страшно вдома, то сестра мене покликала до себе, сказала, що допоможе усім, чим зможе.

Я погодилася, звісно, бо не хотілося, щоб дитина все це переживала.

Оксана мені виділила кімнату в своєму чималому будинку, допомогла мені доньку в школу влаштувати, роботу знайти.

На чужині я залишатися жити й надалі не збираюся, мені важко морально тут, тому поки перезимуємо тут, а навесні планувала їхати з дитям додому до рідних.

Сестрі я спочатку, за її доброту, стала допомагати в роботі по будинку, сиділа з її дітьми.

Оксана спочатку дякувала дуже, а потім так швидко звикла, що я дуже здивована була. Вона постійно мені шукає якусь роботу.

Я й так зі своєї роботи втомлена приходжу, готую вечерю на всіх, а потім хочу в кімнаті в спокої зі своєю донькою посидіти, відпочити, поговорити. Але сестра мені постійно якусь роботу знайде.

Я все роблю у них: перу, прибираю, прасую все, складає, ванна теж на мені. Ще й усі вихідні, коли Оксана з чоловіком відпочиває, я гуляю з усіма дітьми, готую для всіх і прибираю.

Я так втомлююся, як ніколи не втомлювалася. Вже натякала сестрі, що я їй за кімнату платитиму. Думала, що тоді не доведеться робити багато для них.

А вона така, мовляв, та нічого не потрібно, мені шкода тебе. Але хіба вона мене шкодує?

Але за останній раз мені було особливо образливо. Вона мене просила, щоб я все готувала на Різдво, як заведено у нас в Україні – 12 страв. Я якраз захворіла тоді, хотіла відпочити, полежати і сестра це добре знала. Але й тоді не пошкодувала мене.

Я готувала все сама 2 дні на всіх, вона пізно додому поверталася. Та мені навіть наступного дня ніхто не допоміг прибирати після всіх. Вони поїхали до друзів своїх, а я залишилася вдома, де купа роботи.

Хоча мені недобре було, але я мусила все це розгрібати, лише донечка допомагала мені, але ж вона ще дитина.

Сестра усім розповідає, яка вона благородна, мовляв, прихистила сестру з України з дитям, усім нам допомагає. Але забуває сказати, що за це зробила собі безкоштовну служницю з мене.

Ми самі з Миколаєва, повернутися додому ще не дуже хочеться, зараз, думала побудемо тут до весни. Та й житло знайти тут я не зможу, щоб жити окремо, тут все складно зараз дуже, у нас тут школа, житло тут не знайти. А переїжджати кудись, то там дитині знову йти в нову школу, та й грошей у мене немає таких.

Я розлучена, вдома старенькі батьки. Але я така засмучена зараз. Вже сестра про Новий рік радісно говорить, каже, що будемо вдома святкувати всі разом, вона друзів лише своїх покличе до дому.

А мені так прикро на душі, бо знаю, що все ляже на мої плечі. А що я можу зараз зробити?

КІНЕЦЬ.