Зараз хочу розповісти вам сьогодні непросту історію. Є у мене моя далека родичка Ірина, жінка вона енергійна і спритна, такою вона завжди була.

У бізнес вона пішла мало не попереду всіх своїх знайомих, Ірина до цього має добрий хист, наживала та збирала добро рік за роком, не шкодуючи сил і свого здоров’я, для сина і дочки.

Все в дітей своїх вкладала чимало років, а згодом почалися проблеми зі здоров’ям у неї досить таки серйозні.

– Все життя намагалася давати своїм двом дітям все порівну, старалася для них, як могла. Олені своїй квартиру купила відразу двокімнатну, так і через рік старшого сина Миколу з однокімнатної в двокімнатну переселила, щоб не заздрив своїй сестрі і на мене не ображався, щоб його дружина, невістка моя, проти матері не налаштовувала і все це своїми лише силами та коштами.

Синові ще й потім машину нову купита, так відразу і Олені таку ж, адже вона ж одна, з чоловіком-неробою жити не стала, – розповідала Тамара.

Діти виросли у Ірини, на жаль, зовсім невдячні, про що вона й подумати ніколи не могла, адже так багато добра для них зробила.

Син – справжній трутень, можна сказати, лише й думав про те, що різні обставини заважають його успіхам в бізнесі, все хтось йому постійно винен.

А що для успіхів треба від дивана відірватися і на роботу постійно ходити та гроші заробляти, цього Микола не знав, і не хотів він того знати, працювати важко він не хотів.

Микола примудрився одружитися на дуже владній та злісній жінці, ні йому, ні його близьким щастя це не принесло зовсім.

Вона лише всім дуже заздрила все життя, особливо сестрі Миколи, своїй зовиці. Ледь що в родині починалася суперечка:

– Твоя мама тільки про доньку свою єдину Олену і думає, більше їй ніхто не потрібний! А що у неї син ще рідний ще є, її не хвилює зовсім чомусь.

Ось твоя мати Олені своїм місцем на ринку поступилася, а воно краще, ніж те, де твоя мати нас торгувати поставила, у нас зовсім не те, а гірше набагато. Он твоя сестра гроші гребе лопатою щодня, а ми ледве кінці з кінцями зводимо, як нам зараз важко, у нас справи дуже погані. А ти просити у матері нічого толком не можеш, кажи їй хай починає думати щось, а то лише донька одна їй на умі!

Микола після таких розмов йшов до мами і постійно щось у неї просив.

Ірина, звісно, поступалася в усьому, адже хотіла, щоб в родині був спокій і взаєморозуміння.

Зрештою Ірина примудрилася залишити синові з донькою абсолютно рівноцінні місця на ринку, поряд, щоб не заздрили одне одному і її не винили ні в чому, що когось вона більше любить.

Невістка встала сама торгувати, а Олена найняла якусь жінку, тому що сама вважала за краще працювати в салоні краси і у неї це непогано виходило.

Олена була дівчиною набагато простішою, ніж брат, тільки гроші у неї не трималися: звикла з дитинства ні в чому не знати відмови, як тільки потрапить до неї якась гривня, так відразу вона її на свої дівочі забаганки і спустить.

А потім у Ірини, дуже несподівано, погіршилося здоров’я і по-тихеньку всі свої заначки стала витрачати, до останньої копійки так гроші та пішли. Брат тоді сестрі так сказав:

– Мамине місце я забираю собі, сам там стану торгувати, буду торгувати на себе. Мені потрібніше, ти ж у своєму салоні все одно, на твоєму місці продавець сидить, а у мене дочка в інститут поступила, годувати треба своїх. Сім’ю мені потрібно забезпечувати, мені важко буде без цього.

Олена з братом сперечатися тоді не стала, вона сил на те місце дійсно не мала. Їй і справді – дві точки для торгівлі ні до чого, важко впоратися з усім. Вона все більше занурювалася в догляд за матір’ю. То звозити в область, то купити ліків, то прибрати, то прибігти поїсти приготувати, а то знову фахівців потрібно шукати, бо матері гірше. Гроші у Олени та Ірини, які вони відкладали, закінчилися швидко, попросила Олена допомоги у свого рідного брата, адже матері треба було продовжити лікування, ніби й поліпшення намітилися.

– Немає у мене грошей зараз зовсім, я все в розвиток бізнесу вклав до останньої копійки. Ти що, як це продати мамине місце на ринку? А жити я на що буду? Мати все одно вже не встане, всі гроші викинули марно! Відвезти в область – відвезу!

Олена повернулася без нічого і пішла відразу грошей в борг у двоюрідної сестри просити.

Викрутилися Олена сама, обійшлося трохи. А вже через місяць Ірини не стало.

Справили поминки, пішли брат з сестрою спадок оформляти і стали домовлятися, що мамину квартиру треба продавати, а гроші ділити. Тут брат і дістав великий зошит:

– У мене все записано, чого і скільки я на маму витратив. Я все ретельно порахував, повір, ні копійки не упустив з того. Так що, коли ділитися будемо – треба все це теж врахувати. А ти не записувала, ну і даремно!

Микола записав навіть і скільки бензину він витратив на матір, коли возив мати в лікарню, і чеки на продукти зберіг, коли і скільки він мамі їжі приніс. І вартість поминальної трапези в тій частині, в якій він витратився.

Олена без жодного слова віддала братові все. З решти виплатила борг перед двоюрідною сестрою і пам’ятник мамі поставила.

Гроші у неї ніколи не трималися. Добре хоч, що мама, поки з силах була, сказала:

– Донечко моя, ой чую я, що Микола з подачі невістки тебе обійде при розподілі спадщини. Ти вже йому не говори, але я квартиру на твоє ім’я купила. Я поки в неї квартирантів пустила, все тобі легше буде. Тільки дивись, щоб брат не дізнався. Жадібні вони з невісткою тією, а ти проста. Дякую, донечко, що хоч ти мене в біді не залишила!

Знала дуже добре мати свого власного сина, але совість мала, обділяти нікого не хотіла, тому все життя ділила все на двох.

Але чи правильно вчинила вона?

КІНЕЦЬ.