Моя подруга Марина досить рано вийшла заміж.

Згодом вона народила сина, а вже через рік чоловік її залишив, на жаль, він просто спокійно пішов собі до іншої.

Після того Марина залишила своє село та переїхала до столиці шукати кращого життя.

Жінка рано зрозуміла, що надіятися ні на кого не можна, потрібно самій будувати своє щастя, адже тебе дуже легко може зрадити найближча людина, а допомогти буде просто нікому.

Спочатку подруга знайшла і стала орендувати кімнату в однієї бабусі.

Марина влаштувалася на дві роботи, все бабусі допомагала, купувала продукти, а та сиділа з її синочком, адже все одно була на пенсії.

Потім моя подруга Марина взяла квартиру в кредит, жити вона продовжувала в бабусі, а свою квартиру здала в оренду, так і виплачувала кредит.

Згодом у Марина була своя квартира, гарний автомобіль, синочок так швидко підріс, і жінка мала роботу, де гарно заробляла.

Зараз Марині 43 роки вже, час швидко там проминув.

А нещодавно вона приїхала до мами в село і всіх рідних здивувала, повідомила всіх, що вона виходить заміж.

З Олегом пів року тому познайомилася, зараз кличе заміж.

Чоловік вже був одружений один раз, але діток в нього немає.

У Олега є двоповерховий будинок за містом, він досить таки добре заробляє.

Згодом дізналися, що Марина чекає дитину, радості Олега не було меж.

Наступного дня подзвонила свекруха, сказала, що приїде до них, житиме на першому поверсі, допомагатиме з дитям.

Після народження дитини, мама Олега приїхала до них, але, як виявилося, згодом стала скаржитися, що вона вже в віці, з дитиною їй непросто, треба няню.

Олег і няню добру знайшов, старався, щоб усім було легше.

А потім мама по-тихеньку освоїлася і стала відчувати себе господинею в домі: все скрізь перевіряла, речі в домі перекладала, усіма командувала.

Тоді Марина сказала свекрусі, що вона вже доросла жінка і сама є господинею в своєму домі і попросила свекруху їхати додому.

– Я не можу повернутися додому, там моя донька живе з чоловіком, вона не хоче жити з свекрухою в одному домі. Я доживатиму віку у вас, це будинок мого сина.

Як виявилося, мама Олега приїхала не з дитиною сидіти, а щоб її доньці з чоловіком краще жилося, вже встигла квартиру їй подарувати, щоб невістці не дісталася.

Коли Олег дізнався про це, сам маму відправив додому.

Тепер зовиця і свекруха ображаються на Марину дуже, адже вважають, що це все сталося через неї, що вона сама так чоловіка свого налаштувала.

Та Марина вже не зважає, каже, що їй байдуже, вона не молода дівчина, а доросла жінка, і вже нікому не дозволить псувати своїй сім’ї життя.

А я вважаю, що подруга правильно чинить. Хіба не так?

КІНЕЦЬ.