Хочу розповісти про ситуацію, яка склалася в моєї хорошої подруги, мені шкода дуже її, не знаю, чим ще можу зараз їй допомогти.

Надії зараз 40 років, вона розлучена, так склалося її життя.

Подруга забезпечує одна двох дітей-школярів, жила на орендованій квартирі.

Аліментів отримує вона вона зовсім небагато, то суцільні копійки, по нашим міркам.

Надія старається, як може, працює на двох роботах.

А вся справа в тому, що на ній ще й мати – дуже примхлива, норовлива та досить складна людина, з якою дуже важко.

І завжди така була.

Мама Надію постійно повчає в усьому, по 10 разів телефонує на день, щоб дорікнути і зробити зауваження.

Мати Надії постійно в приклад ставить успішніших знайомих.

А після розлучення взагалі недобре ставиться до неї, мовляв, сама винна, що її залишив чоловік, поганою дружиною була, виходить.

Мати відкрито моїй заявляє, що у всіх діти як діти, і тільки ти не не така, як всі, нічого в житті не досягла і таке інше.

Звичайно, разом вони в одному приміщенні довго знаходитися не можуть.

Надія останнім часом теж не мовчить, щось у відповідь завжди скаже, у результаті виходить суперечка.

А матері хоч би що, тільки рум’яниться.

Бабусі тій трохи за сімдесят, начебто ще не дуже стара вона людина, але лінива і важка, ходить насилу, постійно просить, щоб дочка їй допомагала.

Прибирати, ходити в магазин, готувати їсти навіть для себе вона вже не хоче.

Хоча не лежача, їй навпаки б рухатися треба, але не царська ця справа.

Надія в березні виїхала в Італію, дітей в школу влаштувала, а сама думала трохи підзаробити.

Наче влаштувалася добре, відклала якусь гарну копійку, збиралася влітку повертатися в Україну, коли в дітей в школі завершиться навчання.

Надія вже й на роботі домовилася, що влітку її знову туди ж візьмуть.

Подруга тішилася, що волонтери допомагають їй з дітками, бо вона мама самотня і казала, що щомісяця може відкласти собі 800 євро, тому, коли повернеться в Україну додому, буде хоч копійка якась, бо важко було їй жити до того, ледве вистачало на життя, багато коштів забирала оренда.

Коли Надія їхала, то їй сусідка, вона теж пенсіонерка, яка шкодувала Надю завжди, сказала, що допомагатиме мамі її.

Вона сказала, що приглядатиме за мамою, і в аптеку сходить, і в магазин.

Хоча й сусідка пенсіонерка, але вона людина жвава, сама старається з усім справитися і не бути тягарем для дітей.

А нещодавно сусідка продала квартиру, її діти забрали до себе, в них великий приватний будинок за містом.

І мати Надії стала казати, щоб та швидко поверталася, бо вона не впорається сама.

Надій було прикро, адже мама сама ходить, може і в магазин сходити, у них і поліклініка близько, всі зручності є біля квартири маминої.

Але мати не вгамовувалася, по 10 разів телефонувала доньці, щоб та приїжджала і бавила її.

Надія тоді знайшла доглядальницю для мами, просила до літа до неї приходити 2-3 рази на тиждень і допомагати частково.

Цій жінці подруга 3 тисячі гривень платить, але вона пригодить декілька разів в тиждень, на декілька годин, купує продукти, робить важчу роботу.

Жінка ця живе в тому ж будинку, що й мати Надії, вік – під сорок, дітей, сім’ї немає, живе одна.

Надія під цю справу та другу роботу взяла, шукає додаткові підробітки, щоб матері доглядальницю оплачувати.

Тому що самій із матір’ю їй неможливо зараз бути.

Мати спочатку слухати не хотіла про доглядальницю, а потім раптом погодилася.

Прийшла ця Тетяна, познайомились.

І ось вона працює вже кілька місяців, і бабуся від неї просто в нереальному захваті.

Тільки й чуємо – Таня, Танічка. Краще за Танічку просто і людей немає.

Це тим більше дивно, що раніше від цієї жінки добре слово про когось почути було нереально.

А тут вона просто розтанула.

Танічка і співає, і малює, і шиє сама, і підлогу мити вміє нормально, і з усіх боків просто ідеал.

Ще попробуй мою людину.

А нещодавно Надії одна знайома переказала, що її мати планує ще й квартиру свою цій Тетяні подарувати, каже, що кращої та добрішої людини вона не зустрічала.

Мати сама Ніні нічого не говорить, а коли подруга почала розмову з нею сама, то мати каже, що це просто плітки і правди в них немає.

Тепер Надія навіть не знає, що їй робити, у неї така непроста ситуація склалася.

Мати не зрозуміло, що там замислила, зараз просто може, з якогось дива, чужій людині ще квартиру віддати, адже ніхто й не знає, що та Таня говорить їй.

Надія моя тепер не знає, що їй робити: сидіти до літа в Італії, як і планувала раніше, бо хоче трохи заробити, чи їхати додому, бо мати щось з квартирою задумала?

КІНЕЦЬ.