Моя подруга дуже здивувалася, коли я сказала, що починаю доношувати речі своєї дочки. На день народження доньці купили новий телефон, а свій вона віддала мені.

Чудовий смартфон, лише два роки минуло, як їй купували. І кросівки доношую дочки, не собі ж купувати нові.

Я б собі такі дорогі ніколи не купила, а дочка носить акуратно, до мене, як нові потрапляють. Ось тільки з одягом не пощастило, постаті та зріст різні.

Доньці 18 років, вона наразі навчається. Нам хочеться, щоб вона не відрізнялася від своїх ровесників.

Але для нашого бюджету це невигідно, враховуючи, що оплачуємо і навчання. Тож на себе грошей уже не залишається.

Краще я куплю їй якісну брендову річ, а мені багато не потрібно. Подруга сказала, що це застаріле гасло — «все найкраще дітям». А я так не вважаю.

Мої батьки так само робили, тепер моя черга. Донька зароблятиме, мені подарунки даруватиме.

КІНЕЦЬ.