Моя наречена втекла із РАГСу. Ніхто не розумів мотивів її вчинку. Батьки Оксани теж не розуміли, що коїться. Для мене це було дуже неприємною несподіванкою.

Спершу ми хвилювалися за здоров’я Оксани, думали, що щось трапилось. Згодом її сестра передала мені лист, після якого все стало ще більш незрозуміло. У ньому було написано: “Пробач, якщо зможеш, я не можу вийти за тебе заміж, забудь мене, бажаю тобі щастя з іншою жінкою”.

Цей лист, як я тоді думав, зруйнував моє життя. Я називав Оксану найгіршими словами, хотів провалитися під землю. Усі присутні почали допитувати сестру Оксани з метою отримати хоч якусь інформацію, але вона й сама нічого не розуміла.

Йшли місяці за місяцями, Оксана нікуди не зникла, проживала далі зі своїми батьками. Я перестав з нею спілкуватися, намагався забути її. Та мені вдавалося лише уявляти, як я їй помщуся. В голові крутилася лише одна думка: одружитися Оксані на зло.

Ідеальною кандидатурою була моя колишня дівчина, яка ще й досі не могла мене забути. Проте друзі вчасно дізналися про мій намір та відмовили мене.

Через рік Оксани не стало. Виявилось, що перед весіллям моя колишня наречена дізналася про свою хворобу. Щоб вберегти мене від страждань, вона вирішила зникнути. Батьки про хворобу нічого не знали. Лише своїй сестрі Оксана все розповіла.

Оксана кохала мене до останнього свого подиху, мала намір усе мені розповісти та вагалася. Адже тоді мені було б ще гірше. Сестра Оксани передала мені від неї прощального листа, але я так і не зміг його прочитати…

КІНЕЦЬ.