Моя мати завжди думає лише про виrоду сестри. Цього разу вона вирішила, що має право розпоряджатися моєю квартирою, але вона не має до неї жо дного стосунkу.

Батьки роз лучилися, коли мені було 13, а сестрі 11. На мене сильно вплинуло їхнє роз лучення, адже я залишилася з мамою, але завжди краще ладнала з батьком. На жаль, тато вважав, що донькам необхідне материнське виховання. Світлана , навпаки , чудово ладнала з мамою. Різниця щодо мене та сестри відчувалася у всьому. Мама не лаяла Світлану по дрібницях, а мені діставалося. У нас із нею дуже різна думка.

Після розлучення батько не переставав дбати про нас, він цікавився нашим життям і фі нансував. Світлана, взявши позицію матері, незабаром відмовилася від спілкування з ним. Я , навпаки , мріяла, щоб він забрав мене до себе. Папа профінансував моє навчання. Я із задоволенням з’їхала в гуртожиток і зітхнула на повні rруди.

Без сестри та матері мені жилося краще та спокійніше. Свєта, заявивши, що їй нічого від нього не потрібно, відмовилася від інституту і вважала за краще пройти якісь перукарські курси. Мати мені ставила за приклад її вчинок.

Чесно кажучи, мені здається, що вона відмовилася від вищої освіти , тому що лінувалася докладати зусиль і прикрила це якимось високим моральним мотивом. Закінчивши університет, я знайшла гарну роботу. Саме в цей період я втра тила батька. Моєю основною метою стало заробити на квартиру, щоби бути незалежною від мами. Мені не хотілося з нею жити. Наступні сім років були суцільним днем бабака: робота, будинок.

Я лізла зі шкіри, щоб оnлатити kредит на квартиру і домоглася свого. Зараз маю гарну двокімнатну квартиру. Я вважаю, що мої зусилля стояли. Сестра теж не гадала часу, але вона вибрала зовсім інший шлях. Вона вийшла заміж та народила двох дітей. Я з нею та мамою практично не спілкувалася, вони теж рідко мене згадували.

Зазвичай дзвонили лише для того, щоб виклянчити rроші чи подарунок. Світлана з дітьми та чоловіком живе в несприятливих умовах. Усі четверо мешкають у маленькій кімнаті у гуртожитку, яка належить її чоловікові.

Мати намагалася покращити їхні житлові умови та запропонувала пожити у неї. Але вони із зятем зовсім не зійшлися характерами і знову роз’їхалися. Нещодавно мати придумала план крутіший. Вона хоче поступитися квартирою Свєті і її сім’ї, а сама до мене перебратися. Як завжди, вона думає тільки про її благополуччя, а на мою думку та на мій комфорт їй абсолютно начхати. Я ось не розумію, навіщо взагалі народжувати дітей, якщо в тебе немає відповідних умов?

Чому я маю чимось жер твувати через її безвідповідальність? Я вклала надто баrато сил і часу, щоб здобути свою незалежність і не збираюся від неї відмовлятися через це. До того ж у мене теж є особисте життя, я його просто не афішую. Розмова у нас з мамою була коротка. — Я не згодна.

— Але ж ти не кинеш рідну матір на вулиці? – лукаво усміхнулася мама. Я розвела руками. — Кину. Не віддавай своєї квартири і не будеш на вулиці, ніхто тебе не просив бути матір’ю Терезою. А як і просив, ти могла б відмовити. Світлана та її сім’я — не моя проблема. Я просто зачинила двері перед її носом. Чи відчуваю я докори совісті? Ні !

КІНЕЦЬ.