Коли ми з дружиною одружилися моя мама зробила нам подарунок, досить дорогий.

Вона подарувала нам будинок, який вона отримала у спадок. Центр міста. Неподалік парк з озером, досить не поганий район. Ми зраділи цьому подарунку, але навіть не очікували, що моя мама має такі плани.

Та не так все було добре, як ми думали. Наступного дня після нашого переїзду, моя мама прийшла до нас та почала керувати нашою територією.

Вона планувала де будуть грядки та почала вже навіть обкопувати ділянку.

Я та дружина стояли й спостерігали за цим і були дуже здивовані її діями. Тобто будинок вона подарувала для нас, але хоче господарювати тут вона.

Я першим наважився сказати про своє незадоволення. Це моя мама і мені було легше з нею поговорити. Я ж її син і вона буде мене любити в будь-якому випадку, а моя дружина може стати для неї ворогом. Але наша розмова не дала результату.

Ми вирішили поговорити разом і пояснити, що хочемо поставити альтанку на місці грядок. Мама тільки посміялася. “Ви ж хочете щось їсти?” – ці слова вона повторювала на будь-які наші прохання.

Отож якщо по хорошому ми не могли домовитися, то я вирішив сам все владнати. Я повідомив, що це наший будинок і ми самі тут господарі, моя дружина мене підтримала. Та мама у відповідь почала кричати: “Ви ніяких коштів сюди не доклали, тому взагалі мовчіть, краще б подякували за мою допомогу, а не починаєте сварку”.

Я цього не хотів терпіти, тому не втримався і всі інструменти для городу викинув за межі нашого подвір’я. Мама образилась на мене і сказала, що я ще сам буду просити аби вона допомогла з городом. Дружина вирішила з нею ще раз поговорити, але це не принесло результату.

Наступного дня мама знову прийшла до нас додому.

І знову почала наводити свої порядки, я знову викинув усі інструменти. Після цього встановив замок на паркані, зараз же планую тримати в подвір’ї собаку. Ось так моя мама стала не бажаною гостею нашого будинку.

КІНЕЦЬ.