Моя мати завжди хотіла мати дочку. Але її мрії не справдилися. Між мною та старшим братом різниця два роки. Пам’ятаю, ще коли я ходив до школи, мама завжди повторювала те саме: — От якби я мала доньку, вона б мені допомагала. А від чоловіків жодної допомоги не дочекаєшся. Вона тихо зітхала. У нас на полиці стояли дві гарні ляльки. За кожної ваrітності мама купувала ляльку, бо дуже сподівалася, що буде дівчинка. До нас часто приходять у гості знайомі наших батьків зі своїми доньками, то мама з татом дають погратися з цими ляльками. А щойно гості підуть додому, ляльок знову ставлять на nолицю.

Коли я навчався у школі, батько повідомив, що у нас буде братик чи сестричка. А тим часом на nолиці з’явилася ще одна лялька, яку поставили поряд із двома іншими. Але надії мами знову не справдилися. УЗД показало, що знову народиться хлопчик. Ми швидко виросли. Старший брат уже працює, я навчаюсь в університеті, молодший цього року пішов до першого класу. Час швидко минає. Коли я навчався на четвертому курсі, мій старший брат повідомив, що одружується. І одразу розповів нам ще одну новину – його дівчина була ваrітна.

Моя мама дуже зра діла цій новині. Їй самій так і не вдалося стати мамою доньки, тож вона сподівалася, що буде онука. Коли настав час робити УЗД, мама поїхала разом із невісткою. Вона хотіла одною із перших дізнатися стать. З кабінету вийшла Ольга , зніяковіло дивлячись униз. — Хлопчик, — сказала вона і важко зітхнула. Мама спочатку не сказала жодного слова, а потім встала, взяла Олю за руку і сказала: – Та й добре, що хлопчик. Ось ти мені як донечка. Не так уже й поrано мати синів. Вони потім приводять невісток, і виходить, що в мене і син, і дочка.

КІНЕЦЬ.