Мої батьки завжди любили нас з братом однаково, вони ніколи не ставили ніякої різниці в дітях.

В багатьох сім’ях буває так, що батьки краще до доньки ставляться ніж до сина, але ми з братом ніколи такої різниці не відчували.

Мама з татом завжди хотіли, щоб у нас з братом було гарне щасливе та забезпечене майбутнє і старалися для цього робити все можливе.

А десь приблизно три роки тому на нашій великій сімейній нараді ми усі разом вирішили, що квартира нашої бабусі буде належати нашому братові.

Мене тато з мамою житлом забезпечили, тому я не була проти.

Брат одружився і став жити зі своєю дружиною з нашою бабусею в квартирі.

Моя мама постійно ходить туди до них мало не щодня, годує і миє бабусю.

Вранці приходить мама, а ввечері вже з роботи брат.

У брата є маленька дитина, тому його дружина Ірина нічого не допомагала відразу, але зараз моя мама дуже незадоволена усім тим, що відбувається.

Постійно в квартирі бруд якийсь, вона приходить і стає до прибирання, бо в квартирі маленька дитина, щоб дати бабусі їсти, мама миє посуд, бо він постійно брудний.

Вони сперечаються часто, а Ірина говорить, що у неї мала дитина, їй не до бабусі нашої старенької зовсім.

Але ж квартира буде їм з чоловіком, тому я вважаю, що можна допомогти хоч трохи.

А якось, коли мама моя йшла до бабусі, її зустріла сусідка і стала розповідати, що Ірина усім скаржиться на неї, що вона в речах її риється, скрізь в квартирі наводить свої порядки і скрізь загляне, усіма командує.

Моя мама засмутилася, їй прикро, що вона стільки силі і праці вкладає, а до неї таке відношення.

Я сама відразу набрала Ірину запитати, як вона так може говорити, коли мама стільки багато робить для них.

А вона спокійно так собі мені відповіла, що говорить чисту правду, хоч вона і живе в квартирі з бабусею, але там господиня моя мама.

Мама моя після того хоче забрати бабусю до себе додому і доглядати її вже там, щоб не ходити до неї і не бачити Ірину, а бабуся, як кожна старенька людина, хоче бути в себе вдома, ні до кого їхати не хоче.

Отака прикра ситуація вийшла у нас, і як знайти вихід з неї я сама просто не знаю.

Мені шкода маму. Що тут можна вдіяти?

КІНЕЦЬ.