Останні два роки ми з чоловіком живемо в орендованій квартирі, і умови проживання є складними. Ми мріємо переїхати й мати власне житло, але наразі не маємо на це коштів. Квартира, яку ми винаймаємо, належить подрузі моєї мами, і проживання тут пов’язане з певними труднощами.

Якщо щось не на своєму місці або якщо ми робимо щось, що вона не схвалює, це може призвести до раптової конфронтації. Наші сусіди також не дуже привітні, постійно нагадують нам, що ми тимчасові мешканці та скоро з’їдемо.

Батьки постійно тиснуть на нас, щоб ми відкладали гроші на власне житло. Але важко заощаджувати, коли ми платимо за оренду житла та маємо інші витрати.

Моя мама пильно стежить за нашими фінансами й ретельно перевіряє наші витрати, що робить заощадження ще складнішими. Ми навіть скоротили купівлю нового одягу і носимо лише те, що маємо, щоб заощадити якомога більше.

І моя мама, і мама мого чоловіка володіють квартирами й очікують, що ми накопичимо на власне житло. Однак, здається, вони не бажають допомагати нам фінансово чи надавати будь-яку підтримку.

Вони вважають, що, не дозволяючи нам жити в їхніх квартирах, вони вчать нас незалежності, але ми відчуваємо, що вже пізнали труднощі життя і потребуємо їхньої допомоги зараз.

Прикро бачити, що нашим братам і сестрам дали квартири, а ми залишилися самі збирати на них гроші. Ми відчуваємо, що не заслуговуємо на таке ставлення, і хотіли б, щоб вони зрозуміли нашу ситуацію і простягнули нам руку допомоги.