Моя мама на заробітках в Італії 5 років була.

Вона поїхала туди не сама, її сестра туди, наша тітка забрала.

Якраз тоді тато занедужав, гроші потрібні були на лікування, мої батьки, та я з сестрою живемо в селі, грошей, особливо, таких не заробиш вдома.

Сестра моя Ольга живе з батьками, сама виховує двох дітей, а я живу з чоловіком на сусідній вулиці, в його хаті, ми також маємо трьох дітей.

Дякувати долі, мама заробляла непогано, добре влаштувалася там.

Тато згодом одужав, але мама повертатися додому дуже не поспішала, казала, що зароблю ще трохи копійку якусь, щоб і нам допомогти.

Мама в Італії ще після того працювала, але гроші не висилала мені. Вона говорила, що відкладатиме.

Але щомісяця мама висилала гроші моїй сестрі.

Ну як висилала, додому часто їздила наша тітка, мамина рідна сестра, мама передавала моїй сестрі нею щомісяця 500 євро, мовляв чоловікові на господарство.

Мама завжди більше шкодувала Ольгу ніж мене, вона завжди казала, вона з дітьми сама, а в мене чоловік хороший, роботящий, тому мені легше, у мене все добре буде, а сестрі вона має допомагати, бо нікому бульше.

Загалом, сестра так гарно стала одягатися і дітей гарно одягає, вони часто їздять в місто в кіно, дітей на гуртки записала.

Мама гроші додому передає, каже для тата, але я знаю, що ними сестра розпоряджалася, бо батько майже нікуди не ходить, вдома сидить.

А місяць тому мама повернулася з Італії, каже, що вже заробила трохи на життя.

Ми відразу до неї в гості з татом поїхали. Мама дала нам гостинці, кульок делікатесів різних, дітям моїм по 100 євро і все.

Ми повечеряли і додому пішли.

Я думала, що з часом вона й мені трохи грошей дасть, адже вона там весь цей час 900 євро щомісяця мала.

Та мама мовчить, нічого мені не каже і розмову про гроші не заводить.

Я натякала, що вересень скоро, дітям в школу йти, меншій донечці в садочок, потрібно їх одягнути, а грошей вдосталь немає.

Мама мовчить собі, наче в рот води набрала. Хоча гроші точно привезла з собою і онуків, дітей Ольги вже давно одягла. Моя сестра працює у фермера місцевого, заробляє лише в сезон: полуниця, малина, яблука, багато вона там не заробляє.

Зате Ольга живе краще ніж я, і одягається гарно.

Загалом, я зрозуміла, що мама відгородилася від мене, ніби в неї одна донька, а я – просто так, наче родичка їй.

Прикро мені від того.

Хотіла з мамою по душах, як то кажуть, поговорити, але не наважуюся. Чи варто це зробити, прямо її запитати, адже мене ця думка не покидає ніколи?

Вже й ходити до батьків не хочу. Дуже прикро на душі. Чому вони люблять лише одну дитину?

КІНЕЦЬ.