Моя колега по роботі молода одинока жінка. Вона живе сама й інколи не справляється з домашньою роботою, яку, зазвичай, у сім’ї виконує чоловік. Серед друзів у неї лише жінки й немає нікого з представників сильної статі, які могли б прийти на допомогу в побутових справах.

Звертатись до чоловіків своїх подруг якось не наважується, адже не відомо, як дружина може віднестись до прохання позичити її чоловіка. Вона й сама була б проти, як би була заміжня.

Розуміючи, що допомоги немає звідки чекати, Оксана наважилась скористатись послугами компанії “Чоловік на годину”. Згодом поділилась зі мною своїм досвідом і я була вражена:

– Привіт, Юлю. Пам’ятаєш ми вчора розмовляли про мої побутові проблеми, я розказувала тобі, що назбиралось багато чоловічої роботи і я не знаю, як із цим впоратись.

– Звичайно! І що ти вирішила?, – на моєму обличчі з’явилась іронічна посмішка і я вже була готова знову вислуховувати довгу розповідь подруги про важку жіночу долю, у якої не склалось з особистим життям.

– Я подивилась на це все і вирішила, що без чоловічої допомоги мені не обійтись. Тому, не мала іншого виходу, як викликати “Чоловіка на годину”.

Неочікувано. Питаю, що ж було далі:

– І, як? Справився він за годину?,- жартома перепитала подругу.

– Справився,- іронічно відповіла Оксана,- Я навіть не очікувала, що так постарається. Прийшов без запізнень, відчинила двері, привітався й попрямував на кухню. З’їв тарілку супу, котлети, які я приготувала собі на вечерю. Вставши з-за столу пішов до вітальні й ліг на дивані перед телевізором.

Я кажу йому:

– Мені по господарству треба допомогти, я для того вас і викликала. Той мовчки зняв шкарпетки, підхопив мене на руки, заніс до кімнати й виконав “подружній обов’язок”. Якраз минула година часу, він попрощався, подякував за обід та пішов.

Я стривожено запитала:

– І, що ж тепер?

– Як що? Побутові справи зачекають… Завтра знову його викличу.

КІНЕЦЬ.