Моя двоюрідна сестра Марина образилася на мене, а головне за що? За правду. Я їй в очі сказала, що вона сама в усьому винна, а вона перестала зі мною спілкуватися.

Справа в тому, що від неї пішов чоловік, і тепер вона просто не знає, що має робити далі. Вона мені зателефонувала, просила, щоб я подзвонила Василю, її чоловікові, і просила його в сім’ю повернутися.

Та я відразу сказала, що не буду цього робити, адже я Марину не раз попереджала, що саме так все і буде. А вона мене не слухала. То чого тепер ображатися?

Ми з Мариною однолітки, майже в один час заміж вийшли. Ми з нею двоюрідні сестри, і наші чоловіки між собою двоюрідні.

Спочатку у нас було все добре, ми дружили сім’ями, часто зустрічалися на родинні свята. А потім Марина стала віддалятися від нас, ми з нею не сходилися в питанні грошей.

Марина дуже хотіла жити краще, їй бідність не подобалася, але сама вона нічого не робила, вона навіть на роботу не ходила. Заробляв гроші її Василь, якого вона постійно відправляла на заробітки.

Ще й мене картала, чого я свого чоловіка біля себе тримаю, мовляв, нехай їде і гроші заробляє.

Та у мене на це завжди інша думка була – подружжя має жити разом. А якщо вже їхати на заробітки, то також обом. Та я поїхати не могла, бо у нас двоє дітей, і ми вирішили з чоловіком, що будемо пробувати в Україні разом заробляти – ми відкрили невеличкий ковбасний цех, і маємо з того прибуток, який дозволяє нам більш-менш нормально жити.

Також мені дуже не подобалося, як Марина говорить до свого чоловіка, вона могла запросто сказати йому щось дуже образливе навіть в нашій присутності.

Їсти чоловікові вона не варила, він сам собі готував, коли приїжджав у відпустку. І речі його вона не прала, казала, що на то пралка є.

Одним словом, з таким ставленням до чоловіка, результат не змусив себе чекати – Василь знайшов собі іншу, і пішов до неї, а з Мариною планує розлучатися.

Нарешті вона задумалася, зрозуміла що втрачає, і стала просити нас, щоб ми якось вплинули на її чоловіка.

Мій чоловік відразу сказав, що не збирається втручатися в їхні справи, він Марину давно не любить. Я теж підтримала свого чоловіка, сказала, що це не моя справа, а Василя я навіть розумію.

Марині я порадила роботу шукати, а ще краще – їхати в Польщу на заробітки.

Мої слова її дуже зачепили, адже я її не зрозуміла, і не поспівчувала, ще й допомагати відмовилася. Сестра перестала зі мною спілкуватися, всім родичам наговорює на мене різні небилиці.

А я щиро не розумію, що я зробила не так? За що Марина на мене образилася? Адже я їй правду сказала.

Виявляється, люди не люблять про себе чути правду.