Мені було лише 18 років, коли моя дівчина Анжеліка заваrітніла, і нам довелося терміново одружитися. Ми не були готові до батьківства та материнства і були неосвіченими батьками.

Я виріс у дитя чому будинку, а Анжеліка мала тільки матір, яка не була їй близька. Після того, як нас виписали з пологового будинку, Тетяна Сергіївна прийшла показати нам, як купати нашого малюка. Після цього вона так і не повернулася, щоб допомогти нам, а моя дружина nлакала та просила її про допомогу.

— Тебе я вже виростила… на свою біду, а тепер настав час і своє життя налагоджувати, — сказала тоді теща. Нам не було в кого запитати поради, і ми жили окремо.

Мені доводилося працювати, щоб забезпечувати свою сім’ю, і нам було дуже важко самостійно дбати про сина. Ми по черзі доглядали його, але боялися зробити щось не так.

У нас не було грошей, щоб найняти няню, тому нам довелося вчитися з відео в Інтернеті та порад інших батьків на форумах. Іноді ми навіть купували книги про те, як доглядати дитину, і читали їх разом. Якось наш син дуже nлакав, і ми не знали, як його заспокоїти. На допомогу прийшла наша сусідка Ніна.

Вона дала нам слушну пораду і запропонувала допомогу. Ніна приходила до нас додому вдень, коли я був на роботі, і навчала Анжеліку, як поводитися з нашим сином.

Завдяки її допомозі моя дружина стала впевненішою в собі і могла сама з усім справлятися. Якось на прогулянці із сином ми зустріли маму Анжеліки, Тетяну Сергіївну. Вона була з чоловіком і, привітавшись із нами, зазирнула в коляску, щоб побачити дитину. Проте наш син почав голосно плакати.

Потім її супутник спитав, як часто Тетяна Сергіївна бачилася з дитиною, і вона почала розповідати, що ми без неї обходитися не можемо.

Незважаючи ні на що, ми пройшли всі складні моменти, пов’язані з ранньою появою нашого сина, завдяки допомозі Ніни. І ось, наш син Андрійко ходить до дитячого садка, а Ніна, як і раніше, не перестає нам допомагати. Ми дуже вдячні їй за те, що вона з’явилась у нашому житті у потрібний час.

КІНЕЦЬ.