День Вишиванки – дуже гарне та світле свято. Воно переповнене сенсом для кожного українця.

Саме тому ми щороку ретельно готуємось, я придбала доньці дві сорочки та одну вишиту сукню. Вважаю, що це надзвичайно гарно і можна вдягати не лише в особливі дні, а й щодня.

Саме тому усі батьки підтримують щорічну ініціативу класної керівнички наших дітей. Учні приходять до школи у вишиванках, влаштовують різні заходи, знайомлять інших з історією та особливостями українського вишитого одягу

Цьогоріч ми з батьками вирішили долучитися до дійства, гарно підготувати дітей і принести різні домашні смаколики, аби вони пригощали усіх охочих.

Ми почали обговорювати все у батьківському часті, та раптом одна мама вирішила висловити власну думку.

– Моя донька не прийде в вишиванці.

– Чого це!

– У нас нема. Я не можу витрачати дві тисячі гривень на сорочку.

– Чого ж дві. Є значно дешевші. Можна й за 800 грн придбати.

– Я цього не робитиму, мені ніколи підтримувати вигадані свята. Взяли й самі собі проблеми зробили.

– А що ж тут поганого, гарно ж. Українські традиції треба берегти.

– В школу діти ходять, аби навчатися, а не святкувати.

Я тоді подумала, що можу й позичити одну вишиванку цій дівчинці та написала її мамі в особисті. Але моя пропозиція її обурила ще дужче.

– Ви хочете мене принизити? Якби я хотіла  – то купила б вже якусь вишиванку. Але це все дурниці, які нав’язують дітям. А учні й щасливі, адже нормального навчання в цей день нема.

– Я не вважаю, що це дурниці.

– Ну, моя донька вишиванку не вдягатиме та участь у цьому не братиме.

Дуже мене здивувала така позиція. Написала вчительці, та вона відреагувала мудро:

– Не хоче – нехай не вдягає. Хоча дитини шкода! Важко їй буде вирости свідомою українкою з такими батьками!

Навіть не знаю, як реагувати на таке. Мені цікава думка інших людей – що ви про це думаєте? Потрібне це свято чи ні?

КІНЕЦЬ.