Чесне слово, я думала, що так буває тільки в дешевих теле шоу в телевізорі, але для нас це стало реальністю.

Минулого тижня дочка попередила, що приведе свого хлопця з нами познайомиться. Ну Світлані вже 21, проблем не бачили, нехай приводить.

Цілий тиждень я вже собі уявила, який же це може бути чоловік. Із розповідей доньки це був ну просто двійник Джонні Деппа, і добрий, і уважний ну одним словом – все супер.

Світлана одразу сказала, що її обранець старший від неї. Страшний то старший подумала собі я, ось мій Сергій від мене теж на три роки старший і нічого все добре.

Це була приємна новина, тож я навіть подрузі Марині розповіла, а та дала декілька порад, щоб все пройшло, як по маслу.
І ось цей день настав.

Наготувала, прибралася, чекаємо. Чоловік трохи хвилюється і то витягує, то прибирає фотоальбом сімейний. Вийшло ще й так, що чоловік той запізнився на пів години, я вже й думала, що не прийде, та ні.

Прийшов. 40-річний мужик Петро, обійшов квартиру, скривився, сказав що тісно і надто просто, потім з’їв всю їжу і навіть не подякував.

Я стільки наготувала, що думала, може на наступний день залишиться, або може Марині віднесу, щоб одразу все обговорити. Та де там. В Петра всередині ніби бездонна бочка. Мені здається він і ще б їв, якщо б було що. І навіть зловила себе на думці, що мовляв скільки ж це треба біля плити стояти, щоб такого чоловіка прокормити.

Розмова з Петром загалом минала добре, хоч іноді ми могли на трішки всі замовкнути.

Так ось той чоловік їв, мовчав, їв, а потім видав, що йому подобаються “моделі”, тобто худенькі, а дочка наша, на хвилинку колишня гімнастка, там не те що щось є зайве, там треба ще наїсти.

Ми як їздили до родини в гості, то мене іноді навіть жартома питали чи годую я Світлану взагалі. Але навіть якщо не брати до уваги слова близьких то навіть лікарі все життя мені казали, що в доньки трішки не хватає кіло. Світлана вдалася в мого батька, тож завжди була худенькою.

Потім Петро сказав, що чекає від нас гарне придане, бажано у вигляді нерухомості і останнє ляпнув, що він за традиційні цінності і дружина не повинна вчитися і працювати, тому нехай кидає університет, а донька останній курс.

На думку Петра жінка нехай займається господарством та дітей йому дарує, так як робила його матір.

Поки я приходила до тями, чоловік просто виставив того “зятя” за двері. Дочка в сльози, що ми руйнуємо “кохання всього її життя”. Словом, мені і смішно і грішно.

Дочка три дні з кімнати не виходила, образилась, чоловік теж напружений ходить. А я навіть не знаю що сказати. Я не хочу такого зятя, але доньку шкода, переживає все-таки.

Як би ви вчинили в такій ситуації?

Джерело