Моя дочка з зятем думають, що я повинна допомагати тільки їм. А син нехай сам розв’язує свої проблеми.

Я маю двоє дітей: син Олег та донька Настя. Вони вже дорослі та мають свої сім’ї. Олег має сина Назара, а Настя – доньку Олю.
Настя живе в місті неподалік від мене, а Олег – в селі.
Дочка та зять працюють дуже багато, тому вдома бувають пізно ввечері, адже вони брали кредuт і хочуть його виплатити швидше. Тому зазвичай онучку я заводжу до садочка та ввечері забираю її додому.
Я вже не працюю, отримую пенсію, тому можу їм допомогти.
Минулого тижня до мене зателефонував Олег. Він сказав, що його дружина зламала ногу, а він у лікарні через високий тиск.
Олег попросив, щоб я приїхала в село, щоб доглянути онука поки він у лікарні. Звісно я погодилась.
Кожна мати поїхала б допомагати своїй дитині.
Але як на диво, моя дочка з зятем мали зовсім іншу думку.
Тому ми почали сваритися. Донька запитала, хто ж буде відводити онучку до садочка та забирати? Не можуть же вони взяти її з собою на роботу.
– Нехай поїде зі мною у село, їй там сподобається, свіже повітря, всі продукти домашні, а не куповані. – запропонувала я.
Донька розізлилась на мене за ці слова. Каже там повні різних комах, бджіл, а що як Олю щось укусить і буде алергія.
Та я запевнила, що буду ретельно за нею дивитися.
Все ж таки вони відпустили онучку зі мною, хоч було видно їхнє невдоволення.
Все йшло добре. Сина за 10 днів з лікарні виписали. Олі сподобалось бути в селі, вона мені допомагала. Доки ми були в селі ніхто і нічого не вкусило її.
Повернувшись додому я побачила незадоволені обличчя дочки та зятя. Настя мені сказала:
– Наступного разу нехай Олег сам проблеми свої вирішує.
Я заплакала, трохи заспокоївшись, сказала доньці:
– Я Олегу така ж мати як і тобі.
Чому тоді я маю тобі допомагати, а сину ні?
Він також може на мене розраховувати.
Ніяк в моїй голові не вкладеться те, що я виростила невдячну доньку. Невже вона така егоїстка і думає тільки про себе? Вона забула, що має ще брата. Донька з зятем вирішили, що я маю всі їхні примхи. Вони навіть не цікавлять чи я хочу це робити й, чи взагалі можу.
Напевно, я щось упустила, коли виховувала доньку?
КІНЕЦЬ.