Якось літнього вечора, зібравшись із сім’єю у бабусі в гостях, я почула її звичні скарги щодо того, що вона єдина в сім’ї без телефону.

“Все у вас є, а я одна залишилася без цієї сучасної штуки”, – говорила вона з посмішкою. Сидячи на дивані, я згадала, що в мене залишився непотрібний пульт старого телевізора. Це був наш сімейний прикол, що це “розумний” пульт, як розумний телефон.

“Подивимось, як бабуся відреагує,” – подумала я і вирішила пожартувати. Підійшовши до бабусі, я із серйозним виразом обличчя простягла пульт, представивши його як смартфон: – Ось, бабусю, спеціально для вас!

Тепер у вас також буде сучасний телефон. Бабуся здивовано глянула на пульт, але потім усміхнулася і сказала: – Ой, дякую, дитино моя, ось уже не чекала такого сюрпризу! Однак з часом жарт вийшов з-під контролю.

Бабуся всерйоз повірила, що це справжній телефон, і час від часу питала мене, чому ніхто не відповідає на її дзвінки. “Якісь невдячні діти, онуки та подруги,” – говорила вона з деякою образою.

Ми вирішили, що настав час розкрити правду. Я прийшла до бабусі і з усмішкою сказала: – Бабуся, ти знаєш, це лише пульт від телевізора, а не телефон. Я пожартувала з тебе, вибач! Бабуся здивовано глянула на мене, а потім розреготалася.

– Ой, ну і дитя ж ти моє! Навіщо так робити з мене дурну? Але скільки сміху і радості ти принесла в наш будинок! Ми всі разом засміялися і провели прекрасний вечір, оточені теплом бабусі і турботою.

Той жарт, хоч і вийшов з-під контролю, став одним із тих незабутніх моментів, які зробили нашу сім’ю ще ближчими один до одного і щасливішими.

КІНЕЦЬ.