Один хлопець хотів заробити. Він мріяв коханій дівчині подарувати щось хороше. У кафе зводити. В кіно. Він заглядався на цю дівчину давно, навчалися на одному курсі. І начебто вона виявляла симпатію, посміхалася, розмовляла…

Хлопець був бідним. У нього тільки мама була, вона працювала у дитячому садку. А він тільки перейшов на другий курс, от і почав шукати підробіток. Його нікуди не брали. Або брали, але дурили. Не дуже він був жвавий і пристосований до життя. Але зрештою роботу він знайшов!

Він став ведмедем. Знаєте, такі великі фігури-іграшки ходять вулицями і пропонують рекламні листівки? Ось йому видали величезний костюм ведмедя, дали листівки, все пояснили та показали. де ходити та як правильно басом розмовляти.

А літо видалося спекотним. Душним. Понад тридцять градусів щодня. Але хлопець терпляче й уперто ходив поруч із торговим центром. А ведмежа посміхалося! На хутряній голові була широка посмішка. І давав людям у руки різнокольорові рекламки.

Ведмежа штовхали і лаяли іноді. Одного разу нетверезі громадяни повалили його на асфальт і хотіли побити. І спекотно, звісно, ​​було дуже. Але хлопець собі нагадував, як він мамі віддасть половину зарплати. А на половину зводить дівчину Катю в кіно та в кафе. Подзвонить і так недбало скаже: “Я тут зарплату отримав! Давай у кафе підемо, побалакаємо, морозиво поїмо!”…

Та й одного особливо спекотного дня ведмежа цю Катю зустріло. Катя йшла з іншим веселим таким хлопцем. “Ой, – каже, – яке забавне ведмежа! Сфотографуй мене з ним!”. Супутник сфотографував, як Катя обіймає ведмежа. А потім вони поцілувалися, обнялися і далі пішли, щасливі та закохані.

А ведмежа залишилося на спекотній вулиці і заплакало. Але ніхто цього не бачив. Він же усередині плакав. А зовні широко посміхався. І витерти сльози він не міг, – вони ж усередині…

Чимало ведмежат, що плачуть, посміхаються і роблять свою роботу. Таке життя. І це давня історія. Але хлопець тоді не зняв костюм і не кинув роботу, хоч задихався від сліз, від горя та спеки. І думав, що серце його розбите… Але роботу не кинув. Не такою була людина.

А гроші віддав мамі. І потім знайшов інший підробіток. А потім закінчив університет та став ученим-фізиком. А потім очолив лабораторію та видав наукову працю. І багато чого досяг у житті. І зустрів своє кохання, завів сім’ю.

Тому що затяті ведмежата, які іноді плачуть усередині, добиваються багато чого…

КІНЕЦЬ.