Марина тільки недавно вийшла заміж. Вона ще марила ілюзією сподобатись всім родичам чоловіка. Тому коли дізналась, що на одне із свят вони завітають у гості, то почала детально продумувати, чим вона буде їх пригощати.

Спочатку, звичайно, навела лад удома, повимивала все до блиску. Потім витратила пів зарплатні, коли скуповувала продукти в супермаркеті.

Загалом, стіл був багатим: фарширована риба, канапки з ікрою, запечена курка, овочі на грилі, шашлички, три салати, м’ясні та овочеві нарізки, пюре, котлети, голубці, відбивні, жульєн і так далі. І це ще не враховуючи всіх десертів. Чого вже тільки не навигадувала.

З хвилини на хвилину мали прийти родичі у повному складі. Вони залюбки ласували приготованими смаколиками, пробували кожну страву із шикарного стола. З’їли майже усе, а десерти не помістились у шлунок, то попросили запакувати із собою.

Та після того вечора до молодої господині почали доходити чутки від спільних знайомих, що дехто із родичів не зовсім був задоволений застіллям.

Нібито що там вже такого смачного було, звичайне пюре із підливою. Багато хто і повірив, що Марина нічого не подала, дехто говорив, що їй можна пробачити, вона ж молода ще хазяєчка.

Ця ситуація була настільки неприємною, що неможливо описати ніякими словами. Чому вони сказали лише про пюре? Про інших двадцять страв просто забули. Тому вона для себе й зробила висновок, що люди завжди будуть чимось невдоволені. Ось так витратиш на них купу своїх сил, нервів та грошей, а вони плюють тобі у душу.

Марина інколи спілкувалась ще з родичами чоловіка, але більше таких застіль не влаштовувала. Коли приходили, то на столі лише чай із цукерками чекали.  От тепер, якщо казатимуть, що погана господиня, то хоча б несправедливо буде. Якщо її щедрості ніхто не цінує, то навіщо тоді дарма старатися?

Все одно люди запам’ятають лише пюре.

КІНЕЦЬ.