Мої батьки та батьки чоловіка з першого дня знайомства порозумілися. Начебто вони знайомі багато років. На святах завжди були разом.

А якщо жодних заходів не було, вони самі влаштовували їх, щоб зустрітися. У нас із Ігорем наро дилася донька. Усі були неймовірно раді цій новині.

Виписка пройшла просто розкішно. Спочатку все було чудово. Проте потім бабусі почали стукати до нас двері щодня та ніч. Думали, що ми не впораємося з дитиною і намагалися доnомогти. Приходили вони разом, хоч не домовлялися.

З того моменту їх теплі стосунkи з кожним днем ставали гіршими та гіршими. Одна та інша обурювалися. Спочатку ми думали, що це жарти.

Бабусі не можуть внучку поділити. Проте все було не так, як ми уявляли. Вони буквально ворогували між собою. Маля вже багато чого розуміла, тому слова бабусі сприймала всерйоз.

Аліночка не могла зрозуміти, чому друга бабуся її не любить. Фі нансове становище батьків Ігоря було кращим, ніж у моїх. Тому свекруха пестила онуку дороrими подарунками.

І постійно говорила Аліні, що тільки вона може таке куnити. Моя ж не могла собі багато дозволити. У доньки склалася думка, що бабуся Віка дуже жадібна і не любить її, а бабуся Оля робить все для онучки. Наше терпіння урвалося. Одного дня ми зібралися за круглим столом.

Разом із чоловіком провели бесіду з ними. Сказали, що тепер їм дозволено бачити онуків лише у нашій присутності, щоб уникнути зайвих розмов та пліток.

Нагадали їм, як добре вони дружили до дитини. Мами слухали нас і погоджувалися. Було помітно, що у глибині душі вони усвідомлюють свою помилку.

Сказали тост за дружбу і випили разом. Сподіваємось, що з цього дня все буде гаразд. Але зараз ми змушені контролювати їх…

КІНЕЦЬ.