– Оксано, а як ти собі це уявляла, що ми не підемо на весілля до друга?, – пояснювала я подрузі, а за сумісництвом і кумі.

В нас велика компанія. Ще до того, як всі ми вийшли заміж чи одружилися, ми дружили.

Всі стали зустрічатися, а згодом, по одному і гуляти весілля.

Ми з Василем одні з перших стали на рушничок щастя. Коли на світ з’явилася наша донечка, ми взяли за куму спільну подругу Оксану.

На той час вона зустрічалася з нашим спільним другом Орестом.

В них також йшло до весілля, тому ми чекали, коли ж отримаємо запрошення.

За два роки в нас народився і синочок. Вся наша велика компанія вже відгуляла весілля, залишилися лише Оксана з Орестом.

Всі ми зустрічалися, тільки вже з дітьми, все було добре. Ми часто запитували Ореста, коли ж буде освідчення, і воно наступило.

Але спершу вони вирішили розписатися і відсвяткувати з нами цей день в ресторанчику, а за кращих часів взяти шлюб в церкві з білою сукнею і музикантами.

Все б було добре, але за два місяці після розписки Орест повідомив, що подає на розлучення, бо зрозумів, що кохає іншу.

Скільки було з боку Оксани пролито сліз. Вони довго зустрічалися і це справді була гарна пара.

Як з Оксаною, так і з Орестом ми не припинили спілкування. Оксана наша кума, а Орест як був другом, так і залишився.

Інколи були непорозуміння між нами, але якось обходилося.

Але місяць тому Орест відгуляв з новою дівчиною шикарне весілля, на яке були запрошені і ми з чоловіком і дітьми.

Я не знаю, чи знала про це Оксана, але ми їй нічого не говорили. На святкуванні хтось з друзів зробив спільне фото з молодятами і виклав у мережу.

Після цього Оксана на нас сильно образилася, бо як то так, ми пішли до Ореста, а не плакали в той день у подушку з нею.

Але найгірше те, що коли за два тижні ми запросили Оксану на святкування дня народження її похресниці, вона нам відмовила.

– Як ви зі мною, так і я з вами!

Оксана досі самотня, з ніким не зустрічається. Всі інші з сім’ями, в нас інші інтереси.

Як нам правильно поводитись біля неї? Я розумію, Оксані важко, але ж ніхто з нас не винен, що Орест зустрів свою справжню долю, а її покинув.

Джерело