Коли мій син Євген представив нам Ніну – свою майбутню дружину, ми з чоловіком поставилися до неї скептично. Як батьки, ми завжди прагнули забезпечити нашого сина найкращим. Мій чоловік їздив по роботі за кордон і врешті-решт відкрив свій власний бізнес – тартак.

Ми жили в селі, з великим будинком та гарним господарством, і ми навіть самі вирощували овочі. Життя у селі означало, що там завжди є багато роботи.

сільського життя, яким ми дорожили, і ще до весілля вона висловила свою незацікавленість у чомусь, пов’язаному з сільським життям.

Пара жила у місті, і мій син приїжджав до нас у гості один, бо Ніна відмовлялася їхати з ним. За останні вісім років Ніна відвідала наш будинок лише двічі.

Це засмучувало нас, особливо під час свят, коли приходили в гості діти та онуки наших сусідів, і ми сиділи одні, без нашого сина та невістки.

Ми ніколи не змушували Ніну доnомагати нам, але ситуація була неприємною. Одного разу перед Різдвом я вирішив діяти. Я відвідала ринок у місті, зателефонувала своєму синові та повідомила йому, що приїду у гості.

Коли невістка побачила мене на порозі, вона вочевидь не була в захваті, але запросила мене на кухню і приготувала мені чай. Через кілька хвилин я виnадково почула, як Ніна лає мого сина за те, що він дозволив мені прийти у вихідний.

Я зберегла самовладання, випила свій чай і запросила їх відсвяткувати Різдво вдома.

а сповнена рішучості налагодити стосунkи зі своєю невісткою, і зрештою це спрацювало. Тепер мій син і Ніна відвідують нас кожних вихідних, і невістка навіть хоче доnомогти мені посадити квіти в нашому саду. Не знаю, наскільки на це вплинув мій син, але я рада, що тепер у нас дружна сім’я.