Вийшло так, що ще з весни я безробітна жінка. Звільнилася за власним бажанням. Прийшов новий начальник до нас на роботу, з яким ми не порозумілися серйозно так, всю роботу найгіршу і найважчу у нашому відділі давав мені, колектив проти мене налаштував.

Було дуже непросто мені тоді, просто реально важко, це й ситуація в країні така сумна. Я вранці зі сльозами на роботу йшла, постійно хвилювалася. Чоловік подивився на це все і сам сказав – звільняйся з цієї роботи, мовляв, мені здорова дружина потрібна. Не потрібно тобі ходити туди, ці копійки, які ти отримуєш там, такого не варті.

У мене вже чимало років чудова сім’я: чоловік і дочка-третьокласниця. Живемо ми в квартирі чоловіка Романа, він добре заробляє, на життя їм вистачає і його зарплати цілком. Зарплата моя була невелика, взагалі, раніше йшла в основному на мої власні потреби. Так що без мого внеску в сімейний бюджет гірше жити ми не станемо. Ми з чоловіком обоє розуміли це.

За час, коли я просто сиділа без роботи, виспалася, відпочила. Зараз я із задоволенням печу пироги, багато гуляю і проводжу час з дитиною.

Нову роботу поки не шукаю – з чоловіком домовилися відкласти цей процес до весни. А взагалі ми давно хотіли народити другу дитину, але все якось то одне, то інше. А після звільнення мого усвідомила – зараз дуже вдалий час поповнити сім’ю. Якщо до осені зими – буде взагалі чудово, тоді і влаштовуватися нікуди не доведеться.

До того ж минулої зими ми купили непогану дачу, нарешті виконали давню мрію! Я просто із задоволенням пішла в ці садово-городні справи! Виявилося, це прямо моє. Все розпланувала, купила насіння, сама виростила розсаду. Влітку буду варила варення і солила огірки.

Я сьогодні тепер з неохотою зовсім згадую той час, коли я вставала щодня о шостій ранку, а о восьмій йшла з дому на цілий день. Дочка з першого класу сиділа на групі продовженого дня, ввечері її забирала няня-сусідка. Раніше ця няня забирала нашу дитину з садка. Загалом, хоч я заробляла не так вже й багато, але часу на дітей і сім’ю, особливо, не мала, бо багато часу проводила на роботі своїй.

Вже після декрету я чесно вийшла на роботу, ні дня зайвого не просиділа. Перші півтора року всю зарплату практично віддавала няні через лікарняні. Але з роботи не йшла, хотіла будувати кар’єру. А потім справа якось налагодилося. Останній рік у садку і зараз, в початковій школі, дочка почуває себе добре, щодня ходить на навчання.

І судячи з усього, я була впевнена, що чоловік радий і задоволений, що я тепер вдома. У квартирі пахне пирогами, сорочки випрані і попрасовані, всюди чистота і порядок. Я почуваюся вільною і такою, що відпочила жінкою, у мене завжди посмішка на обличчі і гарний настрій.

Чоловік приходить ввечері після роботи в чисту квартиру, де його зустрічають і саджають за стіл, подають прилади, наливають чай і самі сідають поруч, заглядаючи в очі – хіба це погано? Хіба не про це мріє кожен чоловік, який багато і важко працює? Я вважала, що роблю стільки багато хорошого для своєї сім’ї.

Тільки після свят в родині сталася якась незрозуміла суперечка.

Відпочивати їздили на дачу, природно! Чоловік там нічого не робив! Я його не залучаю до городніх робіт ніколи, навпаки – хочу, щоб він більше відпочивав. Сидів за столиком з компом, відпочивав, я йому їжу носила і тарілочки забирала. Але він щось все хмурився та бурчав.

Повернулися до столиці, на дачі дощ пішов затяжний. Ну, до кінця свят все нормально. А в один шкільний день дочка писала якусь контрольну з української мови. І написала на дуже погану оцінку, хоча навчається вона добре у нас. Лише з української у мови у нас, щиро кажучи, останнім часом успішність була не дуже, але не до такої міри. На хороші оцінки тягнемо завжди, погані отримуємо рідко. А тут не пощастило, але що поробиш і таке буває. Час складний, дитина теж освітню програму так добре освоїти не може.

Чоловік ввечері прийшов з роботи, запитав у дитини про оцінки, дочка сказала про ту нехорошу оцінку з української мови за контрольну. Чоловік нахмурився на доньку.

Я дочку відправила в кімнату і чоловікові кажу – непотрібно так, вона виправить ту оцінку, вона старається в навчанні. Втомився дитина, зараз усім непросто, навчання дистанційне, багато матеріалу освоює сама, не все вдається зрозуміти. Нічого недоброго, якщо треба буде, перепише, а взагалі, стільки цих недобрих оцінок ще попереду, не будемо ж за кожну хвилюватися. Якщо на кожну так реагувати – здоров’я не вистачить.

Ой, що тут почалося! Виявилося, що я погана мати, сиджу вдома, нічого не роблю, займаюся тільки своєю дачею, яка нікому не потрібна крім мене, дочці часу перестала приділяти стільки, скільки потрібно їй, це нікуди не годиться. Але це ще що. Виявляється, чоловік вже втомився мене забезпечувати, утримувати мене складно, як він сказав, а я з такою славою пішла з роботи, що більше мене нікуди не беруть.

А далі повідомив, що грошей він більше мені давати не буде, тільки на продукти за списком, а якщо мені щось треба – вперед заробляти! Говорив це хвилин тридцять, слова не давав вставити. Потім вийшов з кухні. Спати пішов на диван. Ходить похмуріше хмари, вибачатися не збирається!

Грошей у мене немає зовсім – всі свої невеликі накопичення я з захватом вклала в дачу. Зараз я зовсім не знаю, що їй робити і не розуміє, як поводитися далі. Жити так, як було заплановано раніше? Але з таким відношенням від чоловіка, вже нічого не хочеться. Виходить він один працює, гроші заробляє, а я – то пусте, моя праця не рахується, її не видно, він її не бачить.

Ну і взагалі, якось несерйозно це: сьогодні «звільняйся, сиди вдома», а завтра «грошей не дам!».

Я розгублена, бо життя моє змінилося в одну мить, а як далі бути, я не знаю. Вже тиждень минув, чоловік своєї думки не змінив, не вибачився і досі мені жодної копійки не дав, а я й не хочу просити. Як бути мені далі?

Фото ілюстративне.

Джерело