— Найбільше прикро, що вона сама, як окрема одиниця, нічого з себе не представляє, – вважає Ірина. – Середній фахівець на половині ставки, з дуже середньою оплатою.

— Зате гонора багато, як же, вона ж домоглася успішного успіху, заміж вдало вийшла. Тільки вона ж не тебе принижує, а свого власного брата. Виходить, він не дотягує, не може заробити, – сміється подруга.

Але Ірині не смішно. Так, чоловік у неї зірок з неба не хапає, але ж йому всього 26 років, а не сорок із гаком. Кар’єра на самому початку. А старт… та не було ніякого старту. Живуть у дошлюбній однокімнатній Ірини, її жінці батьки віддали після бабусі з боку батька, а свекруха жила і живе дуже скромно.

— І я її не звинувачую за це, вона виростила дітей одна, чоловік у неї скотився зовсім на дно, коли моєму чоловікові було років 7, а його сестрі 13, – каже Ірина. – Тільки не розумію: жили завжди скромно, сестра бачила, як це, жити без підтримки на одну зарплату з двома дітьми, але як же швидко забулося-то все.

Зараз сестру чоловіка, як то кажуть, рукою не дістати, вона живе в достатку й ситості – заміж вийшла вдало 10 років тому. Навчалася добре, школу закінчила з медаллю, легко вступила на бюджет, легко отримала диплом. Щоправда, за фахом не працювала взагалі – заміж вийшла.

По-справжньому ліквідним «стартовим» капіталом у сестри чоловіка були і залишаються гарне личко, ефектна фігура. Влаштувалася на літо на роботу секретарем, думала тимчасово, так і виявилося – відбила свого начальника у дружини. З роботи пішла прямо заміж.

Чоловік її, до речі, колишню забезпечив житлом, залишив їй машину, на сина аліменти платив щедро, а другу дружину буквально носив на руках, завалював подарунками. Доньці сестри чоловіка зараз 8 років, копія мами. Сестра ще працює. Адміністратором у салоні краси на половині ставки, три дні на тиждень. Гроші отримує вельми символічні, зате у неї є можливість мати чудовий вигляд і вигулювати у світ вбрання та прикраси. З матеріальної точки зору їй робота – без потреби.

— З племінницею чоловіка няня сидить, у садок її не віддавали, зараз і до школи її водить няня, тож основна її задача сестри – бути богинею для свого чоловіка.

Ну ще шопінг, створення затишку і готування. Готує вона сама, хоча прибирання довіряє клінінгу, приходить жінка через день і все робить, – пояснює Ірина. – Я не заздрю, свої мінуси в цьому шлюбі теж є, хоча… вона терпить, є, заради чого. Але ось чого я не розумію, так це чванства. Ну добре б сама всього домоглася, але де там!

Сестра може відпустити їдке зауваження з приводу медового місяця брата в передмісті Одеси, мовляв, подорож із великою натяжкою можна назвати весільною романтичною. Висміяла брата за те, що той придбав вживаний автомобіль. А чоловік тільки права отримав, напрацьовувати навички на новій машині – ризиковано, та й немає зайвих грошей у сім’ї.

— Нам ще спільну квартиру купувати доведеться, – каже Ірина. – І в декрет треба буде теж сходити. Ми вирішили, що якщо дитину Бог дає, так тому і бути. Так чи інакше проблеми завжди будуть, куди відкладати це питання? Не на вулиці ж живемо.

У декрет Ірині через півтора місяці. Це рішення подружжя сестра теж зустріла скептично: дитину в однокімнатній квартирі? З глузду з’їхали? Але найбільше Ірину бісить те, як знецінює сестра чоловіка будь-які їхні подарунки свекрусі. Був омріяний уже і новий міксер, і мікрохвильовка, а вже про символічні презенти до жіночого дня чи Нового року годі й казати.

— Я на ці свята нікому серйозних подарунків не купую взагалі. Ну навіщо це? Іменини, наприклад, це так. Але на прохідні події я купую всім саме сувеніри. Щось дешеве, заради уваги. Набір кухонних рушників, прихватки якісь симпатичні. Подругам теж можу щось недороге взяти, наприклад рукавиці. Просто для підвищення настрою.

— А сестра щось дороге дарує?

— Мені – ні, мені взагалі нічого не дарує. Свекруху вона підтримує. Знову ж таки, всі ми прекрасно розуміємо, що не зі своїх грошей, звідки в неї?

Але дарує то нову пралку, то путівку, то холодильник, то пилосос. Матері своїй. Грошей, наскільки я знаю, вона їй не переказує, свекруха ще працює, загалом, не потребує, хоча дорогі покупки собі дозволяти так часто не може. Я б теж дарувала із задоволенням щось глобальне, але в нас таких грошей із чоловіком просто немає. Особливо зараз, коли для малюка багато чого належить купити.

Минулого року саме через симпатичні прихватки, куплені для мами чоловіка (своїй мамі набір рушників подарувала), сестра жорстко висміяла дружину брата. Прямо при матері, у момент дарування, коли ввечері 1-го січня вони зібралися всі у мами чоловіка.

— Ой, ну я так і думала. Милі прихватки за 3 копійки, брате, тобі не соромно? Чи невістка з любов’ю вибирала? – розреготалася Ірина, увігнавши в фарбу і матір, і брата з його дружиною.

Свекруха спробувала згладити ситуацію, сказала, що їй уже соромно було користуватися старою прихваткою, вона її пропалила ще влітку, а нову купити все ніяк не спромоглася. Але незручну ситуацію це не погасило. Та ще чоловік Ірини жорстко відповів сестрі, мовляв, вона сама й на прихватку не заробила.

— На прихватку заробила, цілком, – спокійно продовжила сестра. – Заміжня бути (чоловіка її не було за столом) – це теж робота. Важка напружена робота. А взагалі, я вважаю, що краще взагалі нічого не дарувати, ніж купувати якусь символічну нісенітницю. У будь-якій сім’ї, з будь-яким достатком можна відкласти гроші і купити щось гідніше за… копійчані сувеніри.

Ірина з чоловіком швидко пішли від свекрухи. Увесь рік мама чоловіка наполегливо зазивала їх в один час із донькою, говорила, що їй приємно буде бачити всю сім’ю за одним столом, але подружжя уникало цього всіма силами.

— Та годі вам ображатися, – закликала свекруха. – Ну голова у неї злегка закрутилася від грошей шалених.

— А справа не в грошах, а в такті, – вважає Ірина. – На Новий рік свекруха теж кличе 1-го, коли донька її приїде. Цього разу з чоловіком. Каже, що при чоловікові сестра не посміє так себе поводити.

— Не їдеш?

— Ні. У будь-який інший день приїду, але за один стіл з сестрою не сяду. Якщо вона й не скаже, то буде виразно дивитися. А в нас і цього року теж… копійчаний сувенір.

Що скажете? А ви намагаєтеся купувати близьким на Новий рік вагомі подарунки чи символічні сувеніри? Чи вважаєте «подарунок для уваги» ганьбою?

КІНЕЦЬ.