Минулого року, на початку літа моя мама познайомилася з одним чоловіком.

Вони разом відпочивали в санаторії в Трускавці.

Моя мама людина розважлива і серйозна, але коли вона повернулася додому, я не впізнала зовсім її.

У мами тільки й мови було, що про того дядька Петра.

А потім сказала мені, що Петро запросив її до себе в гості і просто взяла і поїхала до нього.

Погостювала мама в свого нового знайомого не так вже й довго.

Повернулася вона без грошей, які взяла з собою, а до пенсії ще далеко.

Але мама стала мені розповідати, який він хороший господар, яке в нього господарство велике: качки, кури, гуси, свині.

Вона була дуже задоволена його будинком, взагалі сподобалося його обійстя, та вернулася без копійки грошей.

Я й запитала, де вона гроші свої поділа, якщо там в дядька Петра все своє, домашнє.

Мама стала розповідати, що в нього зламався трактор, трохи грошей дала, адже в нього, на той час, коштів не було зовсім.

А тиждень в магазин ходила то по ковбаску, то по масло.

А, як зібралася їхати додому, то в дядька Петра згорів насос, який воду з колодязя качав, то мама вирішила виручити людину, адже таке велике господарство в нього, як же він без води?

Відтоді все і почалося, як не дивно.

Як тільки в мами має бути пенсія, їй телефонує дядько Петро, запрошує в гості, каже, що скучив.

Мама їде до нього, а потім приїжджає з пустими кишенями з того села.

Я їй не один раз пояснювала, що він якась недобра людина, та мама навіть слухати мене не хотіла.

А восени, коли було потрібно копати картоплю, дядько Петро знову мамі подзвонив, сказав, що помідори в нього гарно вродили, груші, яблука. Запросив маму до себе, щоб гостинців дати.

А не встигла вона приїхати, як дав відра в руки і так вони там дні 3 копали картоплю, поки всю не викопали.

Ні помідор, ні груш з собою дядько Петро мамі не дав, не збереглися гарно.

Мама після тієї картоплі, тиждень лежала, поки стало краще, але зрозуміла, що була неправа, не треба їй такого кавалера.

Відтоді дядько Петро їй часто телефонує, натякає, що гроші потрібні на дрова, кажуть що зима буде дуже морозна, треба дві машини дров, а в нього немає.

Мама вже сама жартує, сміється, каже що й так 3 пенсії витратила на нього, геть нерозумна стала на старості років.

А на Різдво він знов мамі зателефонував, мовляв, хвилюється за неї, адже ми в квартирі живемо, холодно, світла немає.

Знову дядько Петро клика маму до себе на зиму, сказав, що в нього все є і консервації багато, якої вона сама й заготувала і дрова купив, грубка є, в хаті тепло.

Та мама й думки такої немає, каже, що краще в квартирі холодній сидітиме, ніж жити з такою людиною і заблокувала його номер.

Вона іноді сумнівається. Але хіба вона не вірно вчинила?

КІНЕЦЬ.