Я вже тиждень у скрутному становищі. Переїхали до іншої країни моя сім’я, наші батьки, мій брат із сім’єю та брат його дружини. Дітям брата було 10 і 6 років, як його дружина йде до іншого. Брат тяжко пережив розлучення більше від того, що діти переїхали з матір’ю до іншого міста.

Минає 10 років і приїжджає колишня теща мого брата. Жінка хвора, приїхала зробити операцію на серці. Вона продала свою квартиру і приїхала до свого сина, який мешкає на одній вулиці з моїм братом. Син її возить до всіх лікарів, які оперують цю жінку. Я як колишня родичка (на своє нещастя) відвідала її у лікарні. І коли вона одужала, у цієї жінки починаються сварки з її сином.

Він не одружений, працює вночі, а вдень відпочиває. А їй нудно вона починає його розпитувати дурницю всяку, той сердиться, починає кричати, що йому потрібен відпочинок. І отак у них почалися проблеми. Вона ображалася, що син любить собаку більше ніж мати. Дійшло до того, що він її облив водою та виставив із дому. Вона кілька ночей провела в лікарні, там біля швидкої допомоги можна в залі очікування подрімати.

Але коли охоронець помітив, що вона вже другу добу перебуває там, викликав поліцію. Оскільки вона розмовляє погано, з поліції зателефонували мені (у неї в телефоні є мій номер) і через мене ставили їй запитання. Пізніше на її свідченнях (там уже перекладала інша жінка) суддя наказав, що син не може наближатися до будинку, де буде його мати, не ближче ніж на 300 метрів. Ця заборона на 3 місяці.

Поліцейські виставили сина з дому і дали ключі цій жінці. Вона хоче виїхати до свого міста і в цей момент син сказав, що придбає їй квиток. Вона мені дзвонила задоволена, казала, що холодильник повний, все чудово. Я їй казала, щоб вона не раділа, бо коли прийдуть рахунки платити за все (газ, світло тощо), як вона платитиме, якщо просила гроші то в мене, то в мого брата.

Їй потрібні дорогі ліки (якщо моєму батьку я купую ліки, припустимо, за 200 гривень то їй за 1200 гривень). Одного разу купила я, іноді соц. служби. Декілька разів допомогли продуктами. І вона взяла у звичку дзвонити мені. То давай дзвони адвокату, щоб сина повернути, що робити? Або рахунок за електрику прийшов. І я щоразу їй пояснюю, що треба потерпіти.

Востаннє сказала їй, щоб попросила мого брата, хай він скаже її синові за квитанцію. Я живу за 15 км від міста, а мій брат на одній вулиці. Так ось, її син сказав, що має долари, нехай розміняє і платить. І тут вона мені почала дзвонити. А я дуже втомлена не відповіла. Я працюю, зараз не 8 годин, а 5-6, але дорога на роботу. Голова болить, нудить наприкінці дня, і тут її дзвінки.

Я взяла та відключила телефон. Хочу відпочити, маю сім’ю, свої проблеми. Вже тиждень не заглядаю і ось думаю, чи правильно я вчинила. Але чесно, я дуже втомлювалася вирішувати її проблеми. Мої батьки люди похилого віку, не вимагають стільки уваги. А її дочка знати її не хоче, і я їй переказувала через племінницю, щоб та подзвонила, але нічого.

КІНЕЦЬ.