Лариса зіткнулася з душевним болем, коли її кохана сестра Клара пішла з життя у 38 років від тяжкої хвороби, залишивши після себе чоловіка Миколу та двох дітей.

Лариса та Клара, які виросли у тісній родині після ранньої втрати матері, обіцяли завжди підтримувати один одного.

Шлюб Клари з Миколою був джерелом радості Лариси, особливо після того, як її власний короткий і невдалий шлюб залишив її без власної сім’ї.

Лариса взялася допомогти Миколі та дітям, граючи важливу роль у їхньому житті під часхвороби Клари та продовжуючи підтримувати після.

Через рік після смерті Клари Микола, визнаючи невід’ємну роль Лариси в їх сім’ї та любов дітей до неї, запропонував одружитися.

Він не бачив нікого краще, хто міг би стати матір’ю для його дітей, і це давало їм можливість офіційно закріпити сімейні узи, які заглибилися завдяки їхньому загальному горю та турботі про дітей.

Лариса розривалася між комфортом та звичкою до сім’ї, якою вона так дорожила, та складними емоціями, пов’язаними з

ідеєю вийти заміж за чоловіка своєї покійної сестри. Ця пропозиція розмивала межі між боргом, любов’ю та вірністю пам’яті сестри, і Лариса не знала, як вчинити…

У цій делікатній ситуації Лариса зважувала можливість нового початку та тіні минулого, розмірковуючи про те, як вшанувати пам’ять сестри та водночас використати шанс на щастя та стабільність для себе та сім’ї сестри.

А ви стали б засуджувати Ларису за це?

Думаєте, це нормально виходити заміж за чоловіка сестри?

КІНЕЦЬ.