Миколу скоротили і він почав шукати роботу. Раптом десь в інтернеті він натрапив на одне відео.

На ньому якась жінка, говорила, що в будь-якій важкій, чи незрозумілій ситуації треба говорити собі всього два слова:

– На краще.

Він тоді про себе посміявся і жартома вигукнув:

– Мене скоротили на краще! Слава Всесвіту!

Ну жарти жартами, а ось влаштуватися на роботу, він ніяк не міг уже два місяці.

Дружина Миколи Олена, почала йому виказувати, що вона, мовляв не має наміру його годувати.

– Іди хоч ким хочеш, але на хліб грошей принось! – заявила жінка.

Микола дружину звичайно розумів, що справді, здобувачем у сім’ї має бути чоловік і з цим не посперечаєшся…

Микола цілими днями ходив за оголошеннями в пошуках роботи, але, на жаль, нічого так і не виходило знайти…

…Одного дня Микола повертався з чергової співбесіди. Коли він підходив до будинку, то раптом побачив свою дружину.

Олена була вдягнена в гарну червону сукню, зробила макіяж.

Несподівано до неї підʼїхав крутий чорний джип. За кермом сидів якийсь незнайомий чоловік.

Він відкрив дверцята й Олена сіла в машину. Чоловік її ніжно поцілував, і вони кудись поїхали.

Микола дивився в слід джипу й не вірив своїм очам! Він не розумів, що відбувається.

…Пізно ввечері, коли Олена повернулася додому, Микола запитав дружину, де вона так пізно була?

– Я була в гостях у подруги і взагалі, я не маю перед тобою звітувати! Не на твої ж гроші живу!

– А на які? На гроші свого коханця? Бачив я сьогодні твою «подружку» за кермом джипа.

– Ну от і добре, все одно хотіла тобі сказати, що я йду від тебе до Вадима. Він мене любить і, на відміну від тебе, завжди при грошах!

– Так ти не до Вадима свого йдеш, а до його грошей, меркантильна моя!

– Нема чого сваритися. Я зараз же ж йому дзвоню і почну збирати речі, а ти залишайся у своїй старій квартирці і без грошей!

– Скатертиною дорога. І як сказала одна мудра жінка, це теж мені на краще. Микола сказав це, як би з сарказмом, хоча йому було неприємно і прикро, адже він Олену все ж любив.

…Дружина вже ввечері звільнила і квартиру, і його від свого ниття.

На розлучення сказала подасть сама і сплатить все, щоб швидше розвели.

Через кілька днів Микола на вулиці зустрівся зі своїм одногрупником Сергієм.

Вони колись разом навчалися в коледжі. Його на останньому курсі виключили за величезні хвости з навчання, оскільки він більше займався якимось своїм бізнесом…

Виявилося, що Сергій не шкодує, що пішов з навчання. У нього процвітаюча будівельна фірма та ще й ремонтом квартир він займається.

Сергій запитав Миколу, як у нього справи і коли почув, що він залишився без роботи і зараз у пошуку, одразу ж запросив до себе у фірму.

– Я пам’ятаю, що ти відповідальний, на тебе можна покластися. І бачу по тобі, що ти не гульбаниш. Ти ж майстер на всі руки, це теж пам’ятаю. Зарплата не дуже висока, але я думаю, що поки ти знайдеш основну роботу, щоб протриматися на плаву, тобі піде і ця. То як, ти згоден?

Микола, недовго думаючи, погодився. І наступного дня він уже вийшов на роботу.

Звичайно, це було зовсім не те, що він хотів, але поки, як сказав Сергій, вірніше Сергій Миколайович, він так просив на людях його називати, треба було щось їсти, платити за квартиру, поки шукає основну роботу…

…Пройшов майже місяць його трудової діяльності, Сергій відправляв Миколу доробляти переважно промахи його працівників.

Десь проводку переробити, десь сантехніку нормально поставити…

І ось якось Микола прийшов по роботі в квартиру, де фірма зробила ремонт, повністю переробити проводку та почепити люстру з пультом керування у вітальні.

Його зустріла молода жінка, показала, де що знаходиться і сказала, що їй треба відійти у справах зовсім ненадовго.

Микола все переробив дуже акуратно і підключив люстру.

В цей час повернулася господиня, вона окинула поглядом квартиру і раптом сказала:

– Ви дуже порядна людина! Дуже приємно.

– Дякую, але з чого ви це взяли?

– Я бачу людей.

Микола показав їй, як треба користуватися пультом і зібрався йти.

– У мене дуже смачна кава, дозвольте вас почастувати філіжанкою? – раптом сказала жінка.

Микола був приємно вражений і погодився. Як тільки він допив каву, господиня взяла його чашку і почала уважно в неї дивитися, а потім раптом сказала:

– Те, що від тебе пішла дружина, це тобі на краще!

Коли вона вимовила ці слова Микола, не втримавшись, розсміявся, а потім вибачився і пояснив причину свого сміху, що він так само сказав, коли його дружина йшла.

– І ти був правий. Ти скоро підеш із цієї роботи і підеш працювати за покликанням. Там зустрінеш дівчину, вона – твоя половинка. Ви це відразу відчуєте і будете щасливі!

– Дякую і за каву, і за прогноз, буду з нетерпінням чекати на всі ці чудові події! – подякував Микола, а про себе трохи посміявся…

…А через два місяці він уже не сміявся, коли прийшов в одну фірму на співбесіду.

Миколу прийняли. Він зайшов у відділ кадрів і… Забув, навіщо прийшов…

Його зустріла неймовірно гарна дівчина з такими ясними очима, від яких він прямо зашарівся. Микола дивився на неї, а вона на нього і між ними, наче ниточка простягалася, з’єднуючи їх.

Невідомо, скільки вони ще так простояли б, якби в цей час не зайшли в кабінет люди.

Вони ніби прийшли до тями, потім знову подивилися один на одного і посміхнулися, як старі й добрі друзі після довгої розлуки.

Так, це була вона, його половинка! Микола це зрозумів і вже знав, що все, що відбувається в нашому житті – все на краще.

Микола й Олеся розписалися через сім місяців, а через рік спільного життя у них народилася гарненька донечка Олечка.

І вони справді були щасливі!

Микола не раз згадував ту жінку, яка на дні чашки, в кавовій гущі розгледіла його щастя і був їй дуже вдячний.

І ще, він став частіше говорити собі в будь-якій незрозумілій ситуації:

– На краще!

Всього два такі простенькі слова, але як же ж вони змінюють життя та його сприйняття!

Невдача не означає, що Бог вас залишив. Це значить, що в Бога є кращий шлях для вас…

КІНЕЦЬ.