Микола лежав на дивані перед телевізором, коли задзвонив його мобільник. Це була його Любочка. – Привіт, кохана! – взяв він слухавку. – Привіт, – якось сумно відповіла Люба. – Я хотіла сказати, що на цьому тижні маю деякі справи. Так що ми не побачимось. – Може допомогти чимось? – здивувався Микола. – Ні. Я сама розберусь, це особисте, – сказала Люба і поклала слухавку. Через кілька днів Микола купив букет і вирішив зробити коханій сюрприз. Він підʼїхав до її будинку, глянув в бік підʼїзду й очам своїм не повірив! Там сиділа його Люба і вона була не сама

 

Микола у свої двадцять дев’ять років зустрічався не з однією жінкою, а от ту, яка б торкнулася струни його душі, він поки не зустрів.

Ні, в основному вони всі були хороші, але не його, і він вирішив, що, мабуть, доля не дасть йому такого подарунка.

Але Микола помилився, доля усміхнулася йому. Його відправили у відрядження, а Люба їхала у те ж місто, відвідати батьків.

Коли вона зазирнула в купе і спитала, чи тут вісімнадцяте місце, Микол застиг від несподіванки, він дивився на неї і нічого не міг відповісти.

Вона ще раз запитала і їй ствердно відповів старенький чоловік, який сидів навпроти нього, на нижній полиці.

Микола отямився, коли вона поставила поряд з ним дорожню сумку і знову звернулася до нього:

-Ви мені не допоможете закинути сумку нагору?

Він метушливо схопився, зачепив старенького, одразу вибачився, потім розвернувся і сумка опинилась на підлозі, знову вибачився, тепер уже перед нею.

І тут вона дзвінко засміялася:

-Ви як ведмедик іграшковий! Великий і неповороткий, тупцюєте по колу!

Чоловік теж розсміявся, Микола підхопив сміх і всім одразу стало легко та весело.

Вони після цього моментально перезнайомилися і потоваришували на всю дорогу, що залишилася.

Валерій Павлович, тільки-но рушив поїзд, запропонував попити чайку з медом, з його пасіки.

Люба дістала пиріжки, що спекла її тітка в дорогу, а Микола захопив з собою піцу.

Вийшов справжній бенкет.

Увечері вони влаштувалися на своїх верхніх полицях, навпроти один одного, і в них потекла неспішна розмова.

Незабаром Валерій Павлович заснув, і вони почали шепотітися, але зрозуміли, що заважають заснути жінці, що підсіла до них у купе годину тому, вийшли в коридор.

Вони говорили і говорили, пізнаючи один одного все більше, і між ними почала зʼявлятися взаємна симпатія.

Микола зрозумів, що це, і є кохання з першого погляду, тому що в ньому прокинулися почуття, яких раніше він не відчував до жодної з жінок.

Любі молодик теж сподобався, їй було добре і легко спілкуватися з ним.

Вже під ранок вони заснули… Після приїзду на батьківщину Люби вони обмінялися телефонами і домовилися зустрітися вже у себе в місті.

Микола через тиждень уже був удома, впоравшись із усіма справами, а Люба ще гостювала у рідних.

Ще два тижні вони переписувалися і зідзвонювалися, а коли вона приїхала, то домовилися зустрітися на площі, у центрі міста.

З того дня вони почали зустрічатися, рік пролетів непомітно.

За цей час вона познайомила його з двоюрідною сестрою Катею і з тіткою Лізою, вона в них тимчасово жила, поки збирала на перший внесок за квартиру.

А Микола познайомив її з бабусею, вони жили з нею вдвох, батьки були за кордоном на заробітках. Бабуся тоді сказала йому:

-Дивись, Микольцю, не втрать Любочку через якусь нісенітницю, вона чудова, такі, тепер рідкість. Розумниця, красуня, вихована і тебе, дурненька, любить.

-Знаю, бабусю, що вона в мене диво, і гарна, в усіх відношеннях. Я її дуже люблю.

…Микола лежав на дивані перед телевізором, коли задзвонив мобільник. Це була Любочка.

-Привіт, кохана! – взяв він слухавку. – Як ти там?

-Привіт, – якось сумно відповіла Люба. – Все добре. Я хотіла сказати, що в цей тиждень маю деякі справи… Так що ми не побачимось…

-Може я зможу чимось допомогти? – здивувався Микола.

-Ні, ні… Я сама розберуся, це особисте… – сказала Люба і поклала слухавку.

Через кілька днів Микола без попереднього дзвінка, дуже скучивши, купив букет і вирішив зробити сюрприз коханій.

Він підʼїхав до її будинку глянув в бік підʼїзду й очам своїм не повірив!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩