-Не знаю, може, кому і дісталося щасливе дитинство, а у мене ні дитинства, ні юності, вважайте, не було, – говорила Галина, – рано я дорослою стала. Так вже вийшло…

І справді, мати Галини, яка виросла сиротою, в 18 років вийшла заміж, і невдало. Її чоловік, любитель жінок, прожив недовго в сім’ї: загуляв з приїжджою молдаванкою і поїхав на її батьківщину, кинувши дружину і трьох дівчаток.

Галині, старшій, тоді було тільки 8 років. Молодшим сестрам-двійняшкам по 2 рочки. Мати, і без того хвороблива худорлява жінка, працювала на двох роботах, щоб прогодувати дітей. Тож не дивно, що незабаром вона отримала інвалідність.

На той час Галя вже закінчила 8 класів і стала головною опорою матері. Фактично, дівчина, будучи старшою дитиною в будинку, стала главою сім’ї.

Мати кілька років була лежачою хворою. А Галя працювала, вчилася заочно, як і її молодші сестри. Для сестер Галя стала матір’ю: і порадить, і приглядить, і допоможе в навчанні.

Дівчатка любили Галю, слухалися і в усьому допомагали по дому. Часом так і кликали її – «мама Галя», тому що мати пішла з життя рано. Галя обіцянку матері дала – видати заміж дівчат, влаштувати їх життя. Про себе вона і не думала. Тільки трудилася в поті чола в будинку і на роботі, збирала сестричкам нехитре придане: постільне, ковдри та подушки, одяг, рушники. Все, як просила мати.

Тому, коли обох сестричок Галя видала заміж, їй самій уже було більше тридцяти.

-Подумай тепер про себе, Галочко, – говорили сусідки. – Ти ж он яка красуня. Знайдеться і тобі хороший наречений за добре твоє серце.

Галя кивала, усміхалася, але в щастя своє майже не вірила, хоч надія в серці жевріла, як і в будь-якої дівчини.

Були у неї два претендента на заміжжя, але не зрослося ні в одному випадку. Коли однокласник став залицятися до Галі, як раз злягла мати. Було ні до любові, ні до сім’ї. Куди ж вона могла виїхати з ним до міста, як він пропонував на той час?

Трохи пізніше з’явився один вдівець з двома дочками. Але Галі і так турбот вистачало – своїх дівчат треба було піднімати, вчилася заочно.

-Не подужаю я таку велику сім’ю, та й любові до нього немає. А виходити заміж просто так не хочу, – думала Галя і ввічливо відмовила чоловікові.

І ось тепер, коли вона залишилася одна в будинку, на свій подив – засумувала. Не вистачало їй сестер, все частіше плакала по матері, але ніколи не скаржилася Богу на свою долю.

Приїжджали сестрички, дарували на свята постільне, рушники, натякаючи, що тепер черга приданого Галі, хоч вона і старша.

А час ішов, Галя вже працювала завідуючою дитсадком. Виховувала чужих діточок, а своїх не було. Сестри чекали поповнення в сім’ях, раділи і готувалися до материнства.

Але доля готувала для Галі інше. Прийшов якось на роботу влаштовуватися молодий хлопець, після армії. Вірніше, шукав він не роботу, а підробіток. Основна робота була у нього в майстернях села.

Оформила Галина Микиту електриком, показала дитячий сад, пригостила кавою в кабінеті, поки він писав заяву. Розговорилися. Микита був холостяком. За віком значно молодшим за Галю, але виглядав переконливо, мужньо. У них відразу виникла симпатія один до одного, але Галю дуже бентежила різниця у віці – 6 років. Як з сестричками.

Однак, хлопець почав активно женихатися до Галі. Він напросився перевірити електропроводку до неї в будинок. Заявив, що давно пора міняти, бо біда може трапитися в будь-який момент. Галя злякалася, і погодилася на заміну проводки.

Таким чином, Микита приходив до неї додому кілька днів поспіль для роботи. Галя пригощала майстра вечерею, бесіди тривали і затягувалися до декількох годин. Микиті не хотілося йти, а Галі подобалася його присутність у неї вдома…

-Галя, не хочу хвалитися, але ж я майстер на всі руки. Батько з дитинства привчив все в будинку самому робити. Проводка вже зроблена. Але у тебе ґанок ось-ось впаде. Як хочеш, а я боюся ноги злamaтu. Обіцяю тобі ґанок новий зробити. Ти про гроші не турбуйся. Пиломатеріал мій, а чай з булочками – твій, – говорив Микита.

-Дякую, Микито. Чоловіків в будинку не було у нас. Звичайно, я дещо тут запустила. Не до ремонтів було. Як мені віддячити тобі? – запитала дівчина, проводжаючи свого помічника.

Микита раптом повернувся і, чи то жартома, чи то серйозно, сказав:

-Ти заміж за мене виходь. Ось і вся твоя вдячність. Мені більшого й не треба.

Галя зaдuxнулacя від xвuлювання, почервоніла і втекла з ґанку в будинок. А Микита пішов. Його не було два дні. Під вечір п’ятниці Галя почула шум трактора і гуркіт у дворі. Вона вибігла на ганок.

Микита розвантажував з товаришем дошки. Як ні в чому не бувало, він по-хазяйськи обійняв Галю і велів одягнутися – на вулиці холодає.

Коли Микита увійшов в кухню, розвантаживши купу дощок і відправивши трактор, Галя сиділа біля вікна і витирала сльози.

На плиті википає чайник. Микита вимкнув газ і підійшов до дівчини.

-Я розумію, що не повинен так себе вести, прости мене. Я тут ніхто. І звати мене ніяк. Я – д*рень.

Галя схлипнула, намагаючись посміхнутися.

-Я не сказав тобі найголовнішого, Галю… Я дуже люблю тебе. З першого погляду. як в клубі нашому побачив.

-В клубі? Коли? – здивувалася Галя.

-Ще навесні. Мучився довго, не знав, як підійти. Потім вирішив на роботу до тебе влаштуватися. Думаєш, потрібен мені сильно цей підробіток? Тільки через тебе… Ось такий хід конем. Ти тільки не жени мене. Будь ласка. І давай одружимося. Мені ніхто більше не потрібен. Ніхто.

Микита сів прямо на підлогу і уткнувся Галі в коліна.

Вона обняла хлопця і погладила по кучерявому чорному волоссю.

-У тебе в голові тирса, – засміялася дівчина, – як у Вінні пуха. Я теж люблю тебе і мені ніхто-ніхто інший не потрібен… господарювати тут. Я так втомилася завжди все робити сама.

Галя нахилилася до Микити, і вони поцілувалися.

Весілля грали веселу. Особливо раділи сестрички Галі. Задоволені були і батьки Микити. А про молодих і говорити нічого – світилися від щастя обидва.

Незабаром у сестер Галі народилися сини. І за Галиною справа не стала. У неї народилася дочка. А назвала її Галя на честь матері – Марією. І, звичайно, на честь святої Пречистої Діви, всі роки якій вона молилася за свою сім’ю…

КІНЕЦЬ.