«Мій сuн новuну nро наро дження двійні сnрийняв дуже холодно, а nісля nодав на розл учення»

Мій син любив крутити дівчатам голови, а потім кидати їх. Ця риса мені не подобалася в ньому. Він нагадував мені чоловіка, який був вітряним. Але змінити нічого не могла.Якось привів зовсім юну дівчину, худеньку, зі світлими очима і сказав, що буде разом з нею жити, оскільки люблять один одного.- Добре, дитино. Якщо разом жити, то треба значить одружитися, як всі люди. Навіщо дівчині голову крутити?- Добре, — погодився він.

— Завтра все зробимо так, як треба.І дійсно — Дмитро розписався з Олею.- Молодець, син. Я пишаюся, що виховала в тобі справжнього чоловіка.Я боялася за Олю. Дівчина була дійсно хороша. А мій син — баламут. Вже не одній дівчині голову закрутив, а потім кинув.Перед тим у мене з сином була розмова. Він все-таки не зовсім хотів узаконювати ці відносини.- Хіба тобі не байдуже, як я живу? — несподівано запитав мене.

— Ні не байдуже! Зрозумій, дівчина і так натерпілася, бо росла без батьків. Як вона буде себе почувати в таких відносинах? Що люди про неї говоритимуть?Оля хоч росла в дитячому будинку, все-таки навчилася давати в цьому житті відсіч. Була розумна і практична у всьому.Навчалася на економічному факультеті. На третьому курсі знайшла собі роботу.Невістка відразу припала мені до душі. Я нишком навіть раділа, що Оля мені як рідна. Дівчина теж притулилася до мене. Любила ділитися власними думками зі мною. Одного разу прийшла додому схвильована і заявила:- Мама, я була у лікаря.

Він мені сказав, що я вагітна.- Добре, доню! Не хвилюйся ти так. Я допоможу тобі. Для мене це дуже радісна звістка.Син прийняв таку новину холодно. Неначе це його не стосувалося. Мене це трохи насторожило.Але про себе подумала: «може, настрій сьогодні у нього поганий або ще щось».Дні бігли швидко. Оля народила двійню. Для мене це була неабияка радість. Я любила дітей. А це були мої дві внучки — Катруся і Даринка.

На мій превеликий подив, сина така подія вивела з себе.- Ось тепер годуй ще два роти! — обурився він.Мене його слова приголомшили.- Як ти смієш таке говорити про рідних дітей. Це твої кровинки. Дякуй Богові, що здорові. Хіба нам нічого їсти? Або жити погано? — намагалася схаменити його.Він закрився в собі. Почав спати у вітальні. Оля немов стала для нього чужою.

Жінка, звичайно, відчувала його охолодження і намагалася налагодити відносини — кликала до столу для чаювання, просила зайти до неї в кімнату.А він виявився черствим, як до малят, так і до неї. Оля часто плакала. Я лише нишком ловила краєм ока сліди на її обличчі. Мені було дуже її шкода.Розв’язка була для мене очікуваною. Син почав пропадати з дому. Міг вдома не бути кілька днів. Потім заявив, що розлучається.

Я стала на бік невістки. Його це дуже обурило, адже він — син. Відповіла, що він поступає негідно по відношенню до своєї дружини і дітей.Вважаю, що діти разом з мамою повинні залишитися жити тут, тому що їм нікуди більше йти.Так син зник з дому на кілька років. Не давав про себе знати нікому. На дітей аліменти не платив. Несподівано прийшла повістка в суд. Син надумав поділити будинок.

А куди ж подітися Олі з онуками?Невістка заспокоїла мене, сказала, що вона давно чекала такий перебіг подій. Тому це питання майже вирішила для себе — частину зарплати вкладала в житло. Отже, їй є де жити.А цей будинок по праву належить синові. Він тут народився і виріс. Вона нічого немає проти такого поділу.

Незабаром ми переселилися в нову квартиру. Для мене це теж було несподіванкою, тому що думала, що вона залишить мене доживати вік одну в моєму домі. Адже онукам вже було по сім років — закінчили перший клас. Я вже не була настільки потрібна. Однак Оля наполягла на тому, щоб я переселилася жити до них, тому що вона без мене нікуди не піде.- Ти молода красива жінка. Я хочу, щоб ти влаштувала своє життя, — натякнула їй.

-Одного разу я це вже зробила. Тепер у мене є дві чудові доньки і мама. Більше нікого мені не треба, — відповіла Оля з посмішкою.Так в моєму житті з’явилася дочка, яка для мене стала самою рідною людиною на землі. З нею поруч відчувала себе щасливою.

Джерело