Мій син пішов з цього світу, отож йди геть разом з “онучкою”. Вона ніколи не була моєю. В тебе є три дні, аби зібрати всі речі та з’їхати.

З Владом ми почали зустрічатися, ще коли навчалися в університеті. Потім він зробив мені пропозицію і ми одружилися.

Почали разом жити й згодом у нас народилася чудова дівчинка Оля. Проживали, ми у квартирі, що чоловіку перейшла у спадок від дідуся і все у нас було добре, але тільки кілька років. Після народження доньки я була у декретній відпустці й відповідно не працювала.

Всі ці роки я тільки й чула від своєї свекрухи, що я погана дружина і користуюся своїм чоловіком. Вона наче не розуміла, що я маю бути поряд з донькою. Але коли я хотіла влаштуватися на роботу і пройти співбесіду, я попросила, щоб вона посиділа з онучкою, але свекруха відмовилась.

Та, на її думку “найкращою темою” для розмов було те, що Оля взагалі повна протилежність свого батька. Напевно цими розмовами вона хотіла, щоб усі почали думати, що я зрадила своєму чоловікові. Та коли я скаржилася Владу, він тільки сміявся і говорив, щоб я просто не звертала увагу на ці розмови.

Коли я вийшла з декрету, я майже відразу знайшла роботу, але свекруха не заспокоїлась і шукала нові причини, аби надокучати мені.

Вона говорила, що я вийшла заміж за Владу, бо він має квартиру, а я нічого не маю і не мала б, бо моя сім’я не така заможна як у Влада, а сама б такого не досягла.

Коли дочка закінчила школу, Влад дуже захворів, ми постійно з ним були у лікарнях, до нас додому приходили лікарі, але результату це не дало, і він пішов на той світ у суках…

Не пройшло навіть 9 днів, як Влада не стало, як свекруха прийшла до нас і сказала:

– Мій син пішов з цього світу, отож йди геть разом з “онучкою”.

Вона ніколи не була моєю.

В тебе є три дні, аби зібрати всі речі та з’їхати.

– Що з вами сталося? Чому ми маємо з’їхати, якщо Оля є спадкоємницею цієї квартири!

– Ти гадаєш, що якщо я вже у похилому віці, то не розумію, що тільки рідні маю право бути спадкоємцями?

– А Оля хто для нього? Дочка – вона і є спадкоємниця!

– Я тобі не вірю, доведи це, і тоді будемо говорити!

– Добре, як скажете, доведу, але після цього я вас бачити не хочу у квартирі.

Свекруха подивилась на мене поглядом повним злості, але згодилась на мою умову.

Вже через три тижні результати були готові. Батьківство Влада підтвердилося. Після цього моя свекруха почала просити вибачення та плакати.

– Як вам взагалі спало на думку, те що я зраджувала. Я його завжди кохала та кохаю зараз!

– Вибач… Вибач… Ви мені найдорожчі. Сама не розумію, що зі мною тоді сталося.

Після цієї розмови наші стосунки покращилися й зараз моя свекруха стала мені другою мамою, але що тоді сталося я не зрозуміла до цього часу…

Та хоч би що там було, але ми дуже зблизились!

КІНЕЦЬ.