Мій син Андрій вже раніше був в шлюбі. Але все дійшло до того, що вони з моєю першою невісткою тихо мирно розлучились. Дітей в них не було, тому без судів все було.

З тих пір він довго не був у стосунках. Я навіть хвилювалась, чи зможе він колись створити власну сім’ю. Проте таки дарма хвилювалась. Андрій знайшов собі хорошу жінку, з якою був щасливим.

Вони з Ілоною одружились. Так, в неї вже була дитина від минулого шлюбу, але хіба це погано? Та ні. Діти, це добре, якщо вони бажані. А Ілона свою доньку любить дуже сильно. Прийде час і від Андрія народить дитину.

Та й взагалі, Ілона жінка дуже гарна та вдягнути зі смаком. Робота хороша, хобі є, інтереси та чітка життєва позиція. Прекрасна людина.

Я пропонувала молодому подружжю переїхати до мене в будинок жити. Ми з покійним чоловіком особняк великий побудували та добре облаштували все для комфортного життя. Проте невістка ввічливо відмовилась та пояснила, що в неї є квартира, де вони можуть спокійно жити.

– Не ображайтесь, але ми хочемо жити окремо як сім’я. Все таки так буде комфортніше і вам, і нам.

Я погодилась з невісткою. Бо ж їм потрібен особистий простір. Вони, все таки, тепер сімейна пара. А кожна сім’я – це окремий всесвіт зі своїми законами та звичаями.

Невістка регулярно провідувала з донькою мене, телефонувала не так часто, але декілька разів на тиждень точно. Я розуміла, що в нас складаються непогані відносини. Мені не було сенсу сваритись з нею, як і їй зі мною.

Але все таки одна людина таки зі мною відносини зіпсувала – мій син Андрій. Так. Дивовижно, правда? Він не дзвонив мені, не провідував. Було відчуття, що і не згадував.

Я якось його в місті зустріла та ледве-ледве вмовила посидіти в одному закладі, де є дуже смачна піца та роли. Андрій неохоче погодився. А коли я запитала, чому він забув про мене, то відповів:

– Мам, ну не вистачає мені часу, розумієш? Нова робота, сім’я. Тим більше, я вирішив замінити Яні покійного батька. Та й взагалі, ти мала б вже звикнути, що я маю своє життя і свою родину. Змирись з цим. Якщо буде виходити – подзвоню. Ти й так про все знаєш через Ілону.

Мені було боляче від цих слів. Я прийшла додому сильно втомлена та засмучена. Добре, що хоч взяла собі ще смаколиків з того закладу. Яка чудова річ – їжа з собою. Цілий вечір сумувала та намагалась відволіктись смачною їжею та серіалами.

Зараз я ображена на Андрія. Не хочу казати Ілоні, щоб вони не сварились. Але все таки, це боляче…

КІНЕЦЬ.