Моя старша онука – дочка мого сина від його першого шлюбу – союз, який завжди здавався мені нестабільним.

Мій син був одружений зі своєю першою дружиною протягом 8 років, і цей шлюб був наповнений постійними суперечками та розбратами.

Мене завжди дивувало, як вони так довго протрималися.

Вони поспішили одружитися, незважаючи на моє несхвалення, і зрештою розлучилися, публічно висловивши свої претензії в суді, що я вважала досить ганебним процесом.

Під час шлюбу вони часто висловлювали мені претензії один на одного, але попри свої недоліки моя невістка ніколи не дозволяла своїм розчаруванням впливати на виховання дочки.

Вона завжди добре ставилася до їхньої доньки, чого я не могла сказати про свого сина.

Після розлучення мій син переїхав до іншого міста, завів нову сім’ю і віддалився від дочки, звинувачуючи колишню дружину у своїй відсутності, хоча було ясно, що він вирішив розірвати всі зв’язки.

Я підтримувала добрі стосунки з невісткою і бачилася з онукою майже щодня.

Я допомагала її виховувати, водила на заняття, і вона часто залишалась у мене на ніч.

Зараз їй 17, вона нещодавно вступила до медичного університету і не дивно, що мій син їй нічим не допоміг.

Враховуючи все це, я вирішила залишити їй своє майно та заощадження.

Мій син уже висловив бажання продати деякі з моїх активів, щоб фінансувати свій новий будинок – але я вже запланувала повністю підтримувати онуку, яка була частиною мого життя, на відміну від сина…

КІНЕЦЬ.