Якось жінка сказала мені відвезти сина до батьків у село. Оскільки ми мали йти на день народження, а дитину ж потрібно було з кимось залишити. Через те, що мої батьки на пенсії, то вони тільки зрадіють якщо я їм привезу онука.

Їхав я маршруткою, адже дорога була не далекою. Мій син сидів тихенько роздивляючись краєвиди у вікні. Аж раптом мовив:

— Татку, ти ж труси забув вдома! Ти що поїхав без них?!

Усі. хто сиділи поруч почали реготати. А я думав, що провалюся з сорому крізь землю.

— Синку, а з чого ти раптом таке вирішив?

— Я ж бачив, що вони лежали на ліжку. І коли ми виходили вони теж там були.

Виходить ти їх не одягнув?

І тоді я втямив. Коли наші речі висушилися я скинув їх на ліжко, гадав, що як повернуся з села, то тоді все поскладаю. Тільки, як тепер пояснити сину, що просто вони в мене не одні.

— Синку, в тебе ж є декілька трусиків, футболок, шкарпеток правда? От і в мене так. Якщо я не одягнув ті, які лежали там на ліжку, значить я взяв інші.

— Ти мене обманюєш так? Не вірю! Покажи хоча б кусочок їх і тоді я повірю.

Після цього люди ще більше почали реготати. А мого сина було не зупинити. Особливо дивно на мене почали споглядати жінки. Я вже не знав, як перемкнути сина на іншу тему. Почав включати його ігри та телефоні й мультики. Але все марно.

— Татку, чому ти мені не відповідаєш? Ну покажи. Бо скажу мамі, як ти поїхав без трусів.

Всю дорогу пасажири сміялися від щирого серця. Мій Аретемко зробив цю поїздку надзвичайно веселою.

Тільки я, коли вийшов з маршрутки був червоний, буряк. А вже за декілька хвилин син сам забув про, що мене питав.

Приїхали у село й він одразу побіг гратися зі своїми друзями. Ми з дружиною ще довго сміялися, коли я розповів їй про нашу поїздку.

КІНЕЦЬ.