Мені 22 роки, а моєму хлопцю – 20.

Ми разом уже рік, живемо разом 9 місяців. Він добрий, розумний та амбітний. Навчається, працює і дуже любить мене.

За цей рік ми неймовірно зблизилися і він здається мені рідним.

Тим не менш, я відчуваю, що хочу дітей та офіційного шлюбу, мрію про спільне виховання дитини.

Але з огляду на його вік він не готовий до таких зобов’язань, і я його повністю розумію.

Однак він також вважає, що чоловік не повинен заводити сім’ю, поки йому не виповниться хоча б 30 – і це очікування здається мені нестерпним.

Через цю різницю в наших термінах у нас виникали суперечки, одна з яких закінчилася тим, що я запропонувала йому розлучитися.

Коли він благав мене передумати, я не могла змусити себе залишити його: аж надто сильна була моя любов до нього.

Але моє бажання мати дитину, як і раніше, сильно тисне на мене.

Тепер я розриваюся між розставанням, щоб знайти когось із схожими сімейними устремліннями, і терпінням, сподіваючись, що мій хлопець передумає.

Але чи зможу я дійсно знайти іншого, який буде таким самим добрим та чуйним?

Чи я маю триматися і сподіватися, що він перегляне терміни створення нашої родини?