Мій хлопець відмовився від весілля, тому що я не сподобалася майбутньому свекру. Мало того, недонареченому, вистачило нахабства запропонувати мені й далі зустрічатися, але тільки потай від його батька.

Бувають різні види чоловічої зради: брехня, зради, образи. Але мене фактично проміняли на пачку таткових купюр, і від цього прямо нудить. Кілька років витрачено даремно, адже я планувала прожити все життя зі своїм молодим чоловіком.

З Олексієм ми почали зустрічатися відразу після школи, він приїхав до нас з іншого міста, бо тут жила його бабуся. Річ у тому, що мати у Льоші не стало, а батько вічно мотався по відрядженнях. Ось і вирішено було залишити хлопця під наглядом у бабусі.

Ми познайомилися на дискотеці, розмовляли й першого ж вечора поцілувалися, а вже за кілька місяців разом йшли за ручку складати вступні іспити. Так, ми з Олексієм усвідомлено обрали один і той самий університет, хоч і різні спеціальності.

Ми зустрічалися аж до четвертого курсу, а на п’ятому почали жити разом, паралельно підробляючи. За кілька років мій хлопець встиг познайомитися з усією моєю ріднею та друзями, а от я знала лише Олексія бабусю та однокурсників.

Його батько не приїхав навіть на вручення диплома, бо був у черговому відрядженні. Мене така ситуація трохи засмучувала, але коханий казав, що його сім’я – це я, і мені від цих слів ставало тепліше на душі.

Минулого року не стало бабусі. Він дуже переживав із цього приводу. Особливо, за його словами, він хвилювався через те, що довелося відкладати наше з ним весілля.

Ми подали заяву до РАГСу за місяць до трагедії з бабусею і не стали влаштовувати бенкет після поминок. Щоправда, великого свята ми все одно не планували. Через рік ми таки вибрали дату весілля.

За цей час ми переїхали до бабусиної квартири, обидва влаштувалися на роботу і будували спільне життя. Чесно кажучи, Льошу не можна було назвати єдиним здобувачем у нашій родині.

Ми удвох скидалися на оплату комунальних послуг та продукти, а всі жіночі дрібниці, включаючи манікюр, одяг та інше, я купувала зі своєї зарплатні. Місяць тому я дізналася, що днями Олексія батько приїде до нашого міста.

Напередодні цієї події я зробила прибирання у квартирі, приготувала м’ясо, борщ та пару салатів, а сама пішла на роботу. Мені здавалося це поганий тон просити відгул через те, що в гості приїхав свекор. До того ж Льоша давно не бачився з батьком, і їм явно було, про що поговорити.

Увечері, коли я поверталася з роботи, мене мучило погане передчуття. Але я відкинула від себе погані думки. Зрештою, до нас лише приїхав тато мого хлопця. Що могло статися?

Відчинивши двері, я одразу відчула запах перегару. Чоловіки сиділи на кухні та розпивали чергову пляшку міцного. Для мене це стало шоком, тому що я взагалі не п’ю, а Льоша при мені випивав лише бокал, і то зрідка.

Але цього разу і мій наречений, і його батько були добре напідпитку. Микола Олександрович, мій майбутній свекор, прямо з порога закричав: “О, з’явилася! Здрастуй, невісточка! Що ж ти дорогого гостя вдома не зустріла? Бурди всякої наготувала і навіть не прибрала в будинку?”

Від несподіванки я не знайшла, що відповісти. Я глянула на Льошу і зрозуміла, що він підтримує все сказане батьком. Сперечатись із двома нетверезими чоловіками я вважала зайвим, тому просто пішла у свою кімнату і замкнулася зсередини.

Але поспати тієї ночі мені не вдалося. Батько неодноразово тарабанив у двері та вчив мене розуму. Він казав, що місце жінки – на кухні та в ліжку, а на більше вона не здатна.

Крім того, він розповідав мені про те, як я повинна пестити та плекати свого чоловіка, аж до інтимних подробиць. Так, не про таке знайомство з майбутнім родичем я мріяла.

Вранці, поки чоловіки спали, я зібрала з собою трохи речей та пішла на роботу. Звідти ввечері я не поверталася додому, а поїхала до батьків. Повторення безсонної ночі мені зовсім не хотілося.

Чесно кажучи, мій благовірний не одразу кинувся шукати мене. Льоша подзвонив лише на третій день моєї відсутності. Мабуть, у них із батьком просто закінчилася закуска. За тиждень Микола Олександрович поїхав, до весілля залишалося два тижні.

Я з полегшенням увійшла до квартири, де мирно спав мій наречений. Я не почала його будити, а мовчки почала прибирати у квартирі та винесла всі пляшки на смітник. А коли Льоша прокинувся, я заговорила з ним про весілля та ресторан.

– О, привіт, люба, ти мені вибач, будь ласка, але татові ти зовсім не сподобалася. Він думав, що ти будеш поступливіша. Так що весілля доведеться скасувати, – позіхаючи, повідомив мені коханий.

– Як це – скасувати? – не зрозуміла я.

– Розумієш, на роботі мені платять копійки, а фактично ми живемо за гроші батька. Він поставив мені умову: або ми скасовуємо весілля, або він позбавить мене грошей. Але ти не переживай, адже ми можемо пожити й без штампа в паспорті, правда?

Головне – батькові нічого не розповідати, – як ні в чому не бувало сказав мені Льоша. Я не стала чекати, поки вже колишній хлопець розповість мені про всі принади цивільного шлюбу. Ні, мені не настільки був важливий штамп, але було прикро, що коханий так просто від мене відмовився заради матеріальної вигоди.

Зараз я живу зі своїми батьками та ні краплі не шкодую, що пішла від Олексія. Прикро лишень, що я раніше не розгледіла його гнилої натури.

КІНЕЦЬ.