Мій дядько переконав бабусю, що дешевше оформити заповіт на нього як на спадкоємця першої черги, а він пообіцяв бабусі і мені особисто дивлячись у вічі, що розділить усе по-чесному між своїми дітьми та мною, мені ще тоді ця ідея не сподобалася, але особливо заперечувати я не стала, тому що вважаю, що мені взагалі ніяка частина не належить, просто маму в цій ситуації було шкода

Мене обдурили мої дядько та тітка. Моя бабуся за життя заповідала свою квартиру трьом онукам — мені та моїм двоюрідним братові та сестрі.

У бабусі двоє дітей, моя мама і мій дядько, я спочатку говорила бабусі, що було б справедливіше заповідати квартиру своїм дітям навпіл, але бабуся вважала, що її діти вже влаштовані в житті та мають житло, а онукам буде потрібніше.

Мій дядько переконав бабусю, що дешевше оформити заповіт на нього як на спадкоємця першої черги, а він пообіцяв бабусі і мені особисто дивлячись у вічі, що розділить усе по-чесному між своїми дітьми та мною. Мені ще тоді ця ідея не сподобалася, але особливо заперечувати я не стала, тому що вважаю, що мені взагалі ніяка частина не належить, просто маму в цій ситуації було шкода.

Колись давно мої батьки всиновили мене зовсім маленьку, а щоб ніхто мені не розповів, відвезли мене в іншу область подалі від «добрих» людей. А свою однокімнатну квартиру та бабусину двокімнатну розміняли на трикімнатну квартиру, яку бабуся заповідала чомусь онукам. Мама переживала, їй було прикро, але вона змовчала і нікому, крім мене, не скаржилася.

Бабуся прожила довге і хороше життя, до останніх днів сама себе обслуговувала, а в 89 років трапився напад, одразу вона потрапила до лікарні, потім тітка та дядько її забрали до себе, вона пролежала 2 місяці, майже не приходячи до тями і померла.

Тітка тоді взяла всі турботи на себе після догляду за бабусею, в лікарні я її іноді підміняла, а вдома вони вже самі. На лікування бабусі скинулися всі онуки та діти, грошей навіть було з надлишком, тітка потім залишила їх на похорон. Бабуся мала солідні заощадження на похорон і на пам’ятник за моїми підрахунками вистачило. Загалом, далі все банально.

Після похорону тітка заявила, що квартиру ділитимемо вже на 4 частини, оскільки вони доглядали бабусю до її смерті аж 2 місяці. А потім потай продали квартиру, я випадково дізналася.

Коли зателефонувала запитати про свою частину, яку я збиралася віддати мамі, мені сказали, що вони мені нічого не винні, були якісь виправдання про те, що пам’ятник дорогий і оформлення угоди і взагалі вони таке пережили за два місяці, поки бабуся згасала, що не дай боже.

А мені так прикро стало і за себе, у мене зараз загострення розсіяного склерозу тільки зі стаціонару виписали, потрібна ще довга реабілітація і за маму, якій взагалі нічого не дісталося і взагалі несправедливо, хоч і не дивно. А мама просила мене не сваритися з ними, тому що вона хоче продовжувати з ними спілкуватися, а я не втрималася і висловила їм все, та тільки ніякого толку.

Ось тепер і думаю, а чи не розповісти про цю історію всій нашій родині та численним родичам, я практично впевнена, що вони локшини на вуха навішували навіть власним дітям та онукам. Нехай уся сім’я знає про все це.


КІНЕЦЬ.