Мій чоловік зі мною в моїй квартирі у місті і у своєї мами в селі – це дві різні людини! Тут він після роботи одразу падає на диван з планшетом і допроситися його щось зробити в квартирі не можливо. У мами Сашко просто скаче і в будинку, і в саду-огороді.

Я маю власну квартиру на околиці Києва. Вона облаштована, все є, дякувати моїм спочилим батькам. Але чоловіка тягне жити з його мамою в селі.

Свекруха ще досить молода, ще й працює. Сашко мені зовсім перестав допомагати по дому, постійні суперечки між нами, собі купити я нічого не можу, бо мені ж в декреті що там треба.

Я не витримала якось і ну і брякнула, мовляв, йди до своєї мами, адже для неї всі його проступки – це нормально, бо це ж синочок. коханий. Ну і що ви думаєте?

Сашко поїхав і поставив ультиматум: чи їдемо жити з його мамою чи – розлучення. І що робити – я не знаю. Їхати жити з його мамою маючи власне житло у місті? Ну це ж безглуздо, погодьтеся!

Чи розлучення? І маленька дитина росте без рідного батька. Я не можу спокійно реагувати на його постійні походи “відпочити” з друзями у вихідні, а потім по буднях його не допросишся щось допомогти.

Хіба це нормально? Ну для юного молодого неодруженого хлопця може й так, але ж не тоді, коли в тебе же родина і дочка.

Я його ще люблю і хотіла б зберегти сім’ю, але терпіти таке не можу вже також. Там у мами він все робить і по господарству, на перше прохання свекрухи моментально допомагає. А вдома – зовсім інший стає.

Що йому не так? Чи це я щось роблю не правильно? Як мені бути? Буду вдячна за любі поради. Всім дякую за увагу!

Джерело