Одним осіннім днем я стала дружиною найкращого чоловіка у світі.

Я була у нестямі від щастя. Все життя я мріяла про справжнього принца, і ось він виявився поруч – такий ввічливий, дбайливий і добрий.

Ми з Ростиславом вирішили жити в його просторій трикімнатній квартирі, а мою квартиру ми здавали в оренду, щоб вона не пропадала просто так, і щоб ми мали додатковий дохід.

Ростислав був програмістом, добре заробляв, і ми жили щасливо, не маючи жодних фінансових труднощів.

Однак наступної весни мій батько нагадав про свою дачу і попросив допомогти з посадкою.

Я погодилася поїхати, але не знала, як повідомити про це чоловіка.

Чоловік завжди вважав, що дача – це місце для відпочинку, а не для роботи, і що він може просто купувати фрукти та овочі у супермаркеті.

Я не змогла змусити себе розповісти йому про прохання батька, і не встигла схаменутися, як Ростислава відправили у відрядження.

Спочатку я засмутилася, але потім батько сам запропонував Ростиславу приїхати за мною та допомогти йому в саду.

Але коли мій чоловік дізнався про це, він пригрозив, що розлучиться зі мною, якщо я раптом поїду.

Я думала, що він просто маніпулює мною, але він виконав свою загрозу і викинув мої речі із нашої квартири, коли я повернулася з дачі.

Озираючись назад, я шкодую, що не послухала Ростислава і не сказала правду про прохання батька.

Проте я також звинувачую батька за те, що він не розумів, що в мене тепер нова сім’я та відповідні обов’язки.

Це був важкий урок, але тепер я розумію, що не можу догодити всім і що пріоритетом для мене має бути власне щастя.

КІНЕЦЬ.