Мій чоловік завжди був дуже захоплений роботою у своїй компанії. Він щодня працював до пізньої ночі, що не давало нам проводити багато часу разом. Але я знала, що він відчуває велику тривогу та стрес від роботи, тому намагалася у всьому його підтримувати.

Ось тільки одного вечора, коли чоловік мав бути ще на роботі, мені зателефонувала подруга. Ольга розповіла мені, що бачила мого Сашка, який зацікавлено розмовляв із, здається, нашою новою сусідкою Іриною.

Спочатку я не звернула на це належної уваги, тому що вважала чоловіка вірною людиною. Адже раніше він саме такий і був. Але, на жаль, мої підозри лише посилювалися.

Чоловік почав більше стежити за своїм зовнішнім виглядом. Його улюблені та ненависні мною домашні штани тепер валялися десь у шафі. Хоча раніше він часто вигулював їх у дворі. А тепер йому різко стало соромно виходити надвір у такому вигляді.

Сашко став частіше затримуватись на роботі. Навіть більше, ніж раніше. На всі мої запитання відповідав, що працює, щоби забезпечити нас. Ось тільки я не бачила, щоби наш сімейний бюджет якось збільшувався. Або щоб у наших дітей з’явився новий одяг чи необхідні їм речі.

Я вирішила перевірити свої здогади сама і почала ще більше вивчати поведінку Сашка. Він став набагато відстороненішим і неохоче обговорював свої справи та плани зі мною. Коли я намагалася заговорити про Ірину, він лише відмахувався. Казав, що немає нічого особливого у їхніх стосунках. Та й немає жодних стосунків.

Але я бачила, що вони потай спілкуються навіть у нашому дворі, і це не могло бути просто випадковістю.

Якось я вирішила простежити за ними. Я побачила, як чоловік та Ірина зустрілися в кафе, яке розташовувалося на іншому кінці міста. Вони сіли за стіл, причому дуже близько. Постійно сміялися та шепотілися. Для мене це було цілковитою несподіванкою.

Моя довіра, зв’язок, що був між нами, на той момент відразу ж зникли. Я відчула себе зрадженою та обдуреною. Пам’ятаю, як мене охопили гнів і біль, а також почуття безсилля, образи та приниження. Я не могла повірити, що мій чоловік міг зрадити мені із сусідкою.

Сашкові було важко приховати зраду, особливо після того, як я спіймала їх на місці злочину. А я вирішила спитати його про це в лоба.

Після довгих розмов Олександр нарешті зізнався. Він сказав, що захопився сусідкою, її зовнішністю та безпосередністю, і це призвело до їх кількох інтимних зустрічей.
– Мені з нею легко та приємно. А ти ходиш в тому самому. Та й взагалі вже не та, що раніше.

Ці слова були для мене повним шоком. Усі роки нашого шлюбу втратили сенс. Наш шлюб втратив сенс.

Хоча наші діти дуже злякалися нашого можливого розставання, я вирішила, що розлучення є єдиним виходом із цієї ситуації. Я не могла продовжувати жити разом із чоловіком, який зрадив мою довіру.

Перші дні, після розлучення були особливо важкими. Чоловік тоді, хоч і удавав ущемленого та обдуреного, швидко переїхав до сусідньої квартири. З дітьми він, до речі, також практично перестав спілкуватися. Мабуть, так вони були йому потрібні.

Життя після розлучення було складним, але через кілька тижнів я змогла відновити себе і знайти новий сенс у житті. Я присвятила себе вихованню дітей та знайшла роботу.

Адже Сашко не збирався нас та навіть дітей забезпечувати.

І хоча біль зради все ще був у моєму житті, я дізналася, що я сильніша, ніж я думала.

КІНЕЦЬ.