Так склалося, що у нас у сім’ї є одне правило, ми не koнфліктуємо із сусідами, але бувають випадки, коли це правило доводиться порушувати. Я заміжня вже 5 років, у нас є дитина.

Чоловік у мене роботяга, на заводі працює. Минулого місяця у відпустці був, з нагоди відпочинку, він був відповідальний за те, щоб уранці відвезти сина до саду, у звичайний час це роблю я.

Дорогою назад з саду, мій чоловік зустрів нашу сусідку Антоніну Петрівну вона з сумками спускалася, чоловік їй допоміг і навіть розговорився. Дізнався, що бабуся на дачу зібралася.

Він навіть вирішив підвести її до дачі, все одно йому поспішати нікуди, він у відпустці.

Вона наступного дня повернулася, а через день прийшла до нас, я тоді вдома була, просила, щоби мій чоловік ще раз її відвіз. Ну і цього разу відвіз і так тричі ще.

І відпустка закінчилася. Почалися робочі дні, завод із дачею, звичайно, в одному боці, але часу у мого чоловіка вже не було возити цю бабусю.

Вона щоранку мало не стояла біля його машини, чекала на нього. Відмови вона навіть уперше не зрозуміла, сіла в машину, а чоловік їй пояснює, що часу немає, змінник його чекає і робота у них за графіком, спізнюватися нікому не можна.

Який ckaндал вона йому по вулиці учинила, коли вилазила з машини, всі сусіди аж виглянули.

Вона навіть ոлюнула моєму чоловікові у слід, мат стояв на весь район. Потім допомагай людям. Так вона не вгамувалася, і наступного ранку вийшла зі словами: -Ну, що онучок, сьогодні хоч підвезеш бабусю? Знову відмова. Вона ображена ходить тепер, не вітається з моїм чоловіком.

Гaнебного нічого в цьому немає, коли могли допомагали, разова акція була, зараз не повториться. На вигляд така мила, пристойна бабуся була. Та й щодня їздити на дачу навіщо?

Якщо подобається так, залишайся там на кілька днів, та й потім, якщо ти повертаєшся електричкою спокійно додому, то таким же маршрутом і їдь туди!

КІНЕЦЬ.