З Віктором ми прожили в шлюбі майже 10 років.

Все було добре: у нас з’явилося двоє дітей, згодом купили невеличку квартиру в місті і будинок за містом.

Було у нас два автомобілі, регулярні подорожі, кращі продукти харчування, дорогий та якісний одяг. Загалом, всі атрибути успіху і щасливого сімейного життя.

Відтоді, як з’явилась наша перша дитина, донька Оленка, я більше не працювала, приділяла всю увагу дитині і домашнім справам.

Я думала влаштуватися хоча б на якусь роботу, але чоловік сказав, що це не престижно.

Так і залишилася сидіти вдома з дітьми.

Возила їх в садок, в школу і назад, на гуртки, басейн і так далі.

Відносини між мною і Віктором весь цей час були досить таки хорошими. Але останні п’ять років шлюбу я стала здогадуватися про зради.

Затримки на роботі, дивні повідомлення і дзвінки, бажання виглядати краще – все це говорило про те, що чоловік закоханий, що в нього поза домівкою є ще своє життя, про яке я можу навіть не здогадуватися просто.

Я не стала влаштовувати суперечку, просто вирішила, що буду мовчки чекати його визнання.

І він зізнався лише пів року тому, сказавши, що покохав іншу жінку і йде до неї.

Я проковтнула образу і стала за нею стежити.

Просто хотілося знати, як виглядає конкурентка. Вона симпатична і стильна.

Тій пані, як виявилося, більше 30, але виглядає вона молодше.

Як виявилося, у неї власний бізнес, тому вона постійно працює і досить таки добре заробляє, вона не бідує зовсім.

А це означає, що від чоловіка їй потрібні не гроші.

Звичайно, було сумно, але до всього звикаєш.

Я теж звикла з часом, хоча дуже складно було.

Вирішила, що треба жити для дітей, якщо в особистому житті не склалося, то потрібно змінювати своє життя на краще.

Розлучилися ми коли я злегка охолола і була готова його відпустити.

На жаль, все майно залишилося у мого чоловіка. Це справедливо, напевно, адже все це купив він.

Але проблема вся в тому, що донька вирішила залишитися з рідним батьком, а не зі мною, на жаль.

Вона просто не захотіла їхати зі мною в орендовану маленьку однокімнатну квартиру на край міста. Це було дуже прикро і важко, але і це я і це пережила.

Зараз я працюю касиром в супермаркеті, роботи багато і вона мені не подобається, але потрібні гроші – платити за квартиру і просто на життя.

Чоловік ніяк не допомагає, хоча міг би і допомогти, знаючи мою ситуацію. Добре, що хоч з дочкою не забороняє бачитися, раз в тиждень ми зустрічаємося і кудись ходимо.

Загалом, можна сказати, що життя налагодилося моє, до того ж у мене з’явились стосунки з хорошим, він мій колега по роботі.

Але мені сумно через вчинок чоловіка і, найголовніше, донька, вона навіть не хоче приїжджати до мене в квартиру, просто віддалаяється від мене і все.

Моя образа на колишнього чоловіка і на доньку вже в минулому.

Але є ще один нюанс, який приводить мене в обурення.

У нової дружини мого чоловіка, також є дочка, вона ровесниця моїй доньці.

Дівчатка знаходяться в хороших стосунках і постійно проводять час разом.

Мені вона, щиро кажучи, дуже не подобається, а саме коло її друзів.

Але моя донька, на жаль, слухає її у всьому і навіть десь підпорядковується їй.

Намагалась говорити про це з колишнім чоловіком – все марно. Він вважає, що у відносини дівчаток лізти не варто, самі розберуться.

Мене це не влаштувало, і я прийшла на роботу до його нової дружини.

Сказала, щоб та виховувала свою дочку, як хоче, а мою – не треба чіпати зовсім.

Але вона не погодилася і сказала, що моїх порад їй не потрібно і, що зараз вся молодь так проводить час.

Я не знаю що робити. Залишити все як є – я не можу.

Хотіла звернутися в органи опіки, але що я там скажу. До того ж думаю, що дочка буде мене ненавидіти все життя, а я відносинами з нею дорожу.

Як мені правильно тут вчинити, щоб все було добре в моєї доньки?

КІНЕЦЬ.