Той день розпочався вкрай незвично. Мій чоловік, який протягом десяти років ніколи не йшов на роботу без сніданку, раптом вирішив пропустити його. Ця дія відразу привернула мою увагу.

– А ти не хочеш поїсти?

– Запитала я, подаючи йому тарілку з яєчнею.

— Ні, сьогодні не буду, — коротко відповів він, ледь глянувши на тарілку. У його голосі відчувалась якась нерішучість, і це лише посилило мої підозри. Я почала думати про гірше.

Мені на думку закралася думка, що, можливо, він планує зустріч з іншою жінкою. Цілий день ця думка не давала мені спокою, і я вирішила докопатися до правди.

Увечері, коли чоловік сказав, що йде на зустріч з друзями, я вирішила піти за ним. Я чекала побачити його в якомусь затишному ресторані за вечерею з незнайомкою, але натомість він зайшов до медичної лабораторії.

Я чекала назовні, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Через деякий час чоловік вийшов з лабораторії і здивувався, побачивши мене.

– Що ти тут робиш? — спитав він, помітивши мою напругу.

— Я… Я просто хотіла переконатись, що з тобою все гаразд, — невпевнено відповіла я. Він зітхнув і підійшов до мене.

— Я не хотів тебе турбувати, але останнім часом я відчуваю сильну втому, і тому вирішив здати аналізи, щоби переконатися, що все гаразд зі здоров’ям, — зізнався він. Я відчула полегшення та водночас провину за свої необґрунтовані підозри.

— Пробач, я мусив сказати тобі раніше. Просто не хотів, щоб ти хвилювалася, — додав він, обіймаючи мене. Ми мовчки стояли, обіймаючись. Того вечора я зрозуміла, наскільки важлива довіра та відкритість у стосунках.

Я була водночас вдячна за його чесність і за те, що мої страхи виявилися марними.