Іноді життя різко дуже змінюється і ти сама не можеш збагнути, як в один день може зруйнуватися все.

Але життя дуже непередбачуване, тому треба робити все, щоб вийти зі складної ситуації.

Вся справа в тому, що непорозуміння у нас з чоловіком трапилося якраз до його 40-річчя.

Вирішив мій чоловік на старості років, можна так сказати, знайти собі іншу.

Я ж думала, що він у такому віці і чотирма спадкоємцями вже нікому і не потрібен буде, тому втратила пильність, бо й на думку не спадало подібне.

А виявилося таки, що потрібен.

Можливо, і моя вина в тому є, перестала за собою стежити і йому увагу приділяти, вважала, що я вже жінка у віці. Куди мені чепуритися? Думала, що чоловікові за 50 вже й байдуже до того і він не звертає уваги на це.

Але що вже зробиш зараз, час назад не повернеш, ми обоє, напевно, багато в чому помилялися.

Зміни в Михайлові я помітила ще відразу, він став постійно чепуритися, часто затримувався після роботи, постійно придумував якісь відмовки, щоб не прийти вчасно на вечерю.

Я його якось запитала про іншу чи його походеньки, коли вже почала щось підозрювати недобре.

А Михайло. зовсім несподівано для мене, взяв та й зізнався мені про все, що зустрів своє давнє кохання.

Ось і почали вони згадувати минуле, зустрічаючись часто, а потім вирішили, що потрібно повернути колишні почуття.

Що я тоді відчувала, словами не передала. Чоловіка я свого щиро кохала, виявилося, навіть не підозрювала, наскільки.

Я вмовляла довго його одуматися, але він був налаштований на розлучення, навіть слухати мене не хотів.

Ну що я ще могла зробити, довелося відпустити свого чоловіка.

Тоді я стала думати про дітей, і про те, що я сиділа без роботи. Але діти вже не немовлята, їжу самі собі можуть приготувати, а я працювати піду, щоб вони ні в чому потреби не знали.

Час минав швидко, я навіть не помічала його. На щастя, вже через день мені запропонували місце роботи продавця в магазині недалеко від нашого будинку.

Я, звісно, на це відразу погодилась, зарплату пропонували непогану, та й поруч з будинком я весь час, в якому часто залишалися діти самі, а я знала, що я буду поруч з ними і буду спокійною.

Чоловік на той час уже з’їхав від нас, і я потихеньку звикала до самотності. Ночами схлипувала в подушку, а вдень сміялася перед дітьми, адже таким чином хотіла хоч якось підтримати їх.

Та згодом до нашого з Михайлом розлучення залишався всього тиждень. За цей час чоловік жодного разу до нас з дітьми не заходив, а тут раптом дзвінок пролунав від нього. Просить зустрітися з ним, але лише не вдома.

Ми з Михайлом домовилися про зустріч у парку недалеко від нашого будинку. Дивлюся я, а він з валізою прийшов на зустріч, і очі винуваті такі, додолу опущені.

Каже, що за дітьми сумує, не хоче їх залишати без батька. Ось і не витримав, хоче до нас повернутися. Схлипували на лавочці ми разом.

Він сказав, що поживе трішки в батьків, щоб я подумала і прийняла його назад та вибачила йому його вчинок.

А я не знаю зовсім, що робити мені. Не можу сказати, що зможу все це забути, але певні висновки з цієї історії я зробила і для себе.

Хоча, щиро кажучи, навіть не знаю, як ми тепер житимемо, скільки часу мені потрібно.

Та чи варто повертати чоловіка в сім’ю, коли він тебе зрадив?

КІНЕЦЬ.