Мій чоловік із дуже багатої сім’ї, а я зі звичайної. Його батько живе в іншій країні, тож не приїхав на наше весілля сказав, що в нього не виходить, у справах. Хоча я знаю, він просто не хотів побувати на весіллі – йому не подобається те, що я бідна.

– Сьогодні все-таки прилітає мій батько, він хотів би з тобою познайомитися, – сказав мені чоловік.

-Несподівано, звісно, але я готова, – відповіла я.

-А ось мені здається, що це погана ідея, – заявив чоловік.

-Та нічого страшного, все буде нормально, – запевняла я.

Ми зустрілися зі свекром у ресторані. Поводився він досить доброзичливо, але все одно всім своїм виглядом показував, що я не з їхньої «зграї».

-Так що, у вас справжнє кохання? – поцікавився він.

-Тату, давай зараз не починатимемо, – попросив чоловік.

-Так-так, вибачте, – саркастично промовив свекор. -Не моя справа!

Раптом моєму чоловікові зателефонували, і він вийшов на хвилинку.

-Одразу до діла, скільки тобі потрібно грошей, щоб ти розлучилася з моїм сином? – Здивував мене свекор своїм питанням.

-Я не буду з ним розлучатись ні за які гроші, я його люблю, а він любить мене, – відповіла я.

-Давай зараз без цих любовних казок, просто назви цифру, я тобі заплачу гроші, і ти зникнеш з життя мого сина, – тиснув на мене свекор. -Він все одно, рано чи пізно піде від тебе, тільки якщо зараз ти залишишся хоча б при грошах. Я хочу, для свого сина іншої долі.

Я лютувала від його слів, невже він не бачить, що його син вже зробив вибір. Як тільки чоловік повернувся до нашого столика, я розповіла, що сталося.

-Тату, ну ти знову за старе: думаєш, що все можна вирішити грошима? -Посміявся чоловік.

-Я хочу, щоб ти був щасливий, – сказав свекор. -І знайшов собі пташку свого польоту.

-Я вже щасливий, – відрізав чоловік, взяв мене за руку і повів із ресторану.

Оце так знайомство з батьком… Я звісно розумію, що мені з ним не жити, але такий гіркий осад залишився після зустрічі. І тепер постійно в голові його слова “він все одно від тебе піде!”.

Чоловік мав рацію: нам не варто було йти на цю зустріч.

КІНЕЦЬ.